ответ:Поштовхом до виникнення гуситського руху стали виступи Яна Гуса і його сподвижників — Ієроніма Празького та інших. Гусити засуджували накопичення багатств церквою і духівництвом, закликаючи повернутися до «євангельської бідності»; вважали, що для того, щоб кожна людина могла зрозуміти «Закон Божий», богослужіння має здійснюватися рідною чеською мовою; критикували католицьке причастя для духівництва хлібом і вином, а для мирян — лише хлібом; доводили, що в першопочатковому християнстві всі причащалися однаково.
Страта Яна Гуса (1415) і Ієроніма Празького (1416) за рішенням Констанцького собору викликала вибух обурення серед чехів та стала поштовхом до гуситських війн.
У гуситському русі із самого початку позначилося два крила — помірне (чашники) і радикальне (таборити), що мали різні цілі.
Объяснение:
У середині XIV ст., після того, як припинила існування Галицько-Волинська держава, Україна потрапила в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочались на попередніх стадіях історичного розвитку — посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постали козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.
В історичній науці сформувались два напрями розгляду політичної історії України в XIV—XVII ст. Згідно з першим, представленим переважно у працях російських істориків, в публікаціях радянської доби, українські та білоруські землі (Південно-Західна Русь) були загарбані Литвою та Польщею; протягом тривалого часу місцеве населення, спираючись на до Московського князівства, вело боротьбу за звільнення, об’єднання в єдину державу. Другий напрям представлений працями польських, литовських, багатьох українських та деяких російських дослідників. Вони розглядають Велике Литовське і Московське князівства як дві рівноправні держави, дві Русі, що розвивались осібно.
Людовик XI практиковал политику, при которой не велось войн и открытых противостояний, и предпочитал побеждать своих врагов путем интриг, шпионажа, тайных убийств. Поэтому его прозвали "всемирным пауком", он как бы сплел сеть из шпионов и интриг и сидел, притаившись и ожидая жертву. Карл же был совсем не таков, он был прямым, открытым и воинственным, и побеждал своих врагов на поле битвы. Поэтому его считали воплощением старых рыцарских идеалов и нарекли "Смелым" и "Последним рыцарем".