Ассирия (Ассирийские войны)
Народився в бідній сім'ї в місті Горі, навчався в Тбіліській духовній семінарії до 1898 г. В молодости приєднався до марксистской РСДРП и ставідовником Ленина. Редагував більшовицьку газету, брав участь в розбоях, викраденні та вимаганні на користь партії, за його неодноразово арештовували и отправили в заслання. 1912 год року обраний до складу ЦК. Після більшовицького перевороту ставит членом Політбюро, а згодом зайняв пости наркома у правых національностей й державного контролю. Упродовж громадянской війни в Росії виступав ролі спеціального уповноваженого партії на важливих ділянках фронту. 1922 год Йосип Сталін посів пост генерального секретаря ВКП (б), а также смертник Леніна сконцентрував владение в своих руках, розмістив ключових прибічников на основніі посади и сигнаівційних суперників и колішніхів союзников.
Наріжною партійною догмою за правління Сталіна стала концепція «побудови соціалізму в окремо взятій країні». В период впадения пятилетних планов СРСР пережив сільськогосподарську колективізацію, прискорену индустриализаций и створення централізованої командної економіки. Сталінська політика, заснована на застосуванні системных репресій й терору, цели до смерті 3,9 млн українських селян впродовж Голодомору; мільйони радянских громадян були ув'язнени в таборах ГУЛАГу чи виселені у віддалені території, зазнали розкуркулення, інколи цілі народи були піддані депортаціям. Між 1934 и 1939 роками Сталін та його оточення організували «Великий терор» с метою ліквідації «ворогів робітничого класу», в ходящем понаде мільйон осіб були увязнени, а 700ціч - страчені таєімно.
У зовнішній політиці Сталін проявил поширенню марксизму-ленинізму через Комуністический інтернаціонал и підтримав антифашистский рухпід час громадянської війни в Іспанії. 1939 год Сталін, керуючись експансіоністськими намірами, уклав з нацистською Німеччиною договір про ненапад. Захидно с ним радянский війська анексували Захидну Україну, Захидну Білорусь, країни Балтії, Бессарабію та Буковину, напали на Фінляндію. Сталін не зумів передбачити німецьке вторгнення 1941 року, в наследство чого Червона армія зазнала значних втрат на початковому етапі війни. Радянський Союз, передвигающий патріотизм народу у бороть с нацизмом, долучившийся до антигитлеровской коалиции, зумів відбиті нападения, заволодів Берліном в 1945 г. и возможно завершив Другу світову війну в вропе.
У ході післявоєнного врегулювання Сталін розширив радянський вплив в Східній Європі, Китаї та Північній Кореї. Водночас Сполучени Штати та Радянський Союз стали
ворогуючими наддержавами у Холодній війні. Сталін ініціював продвижение країни, грошову реформу, створення потужного військово-промислового комплексу и посприяв перетворенню СРСР на ядерну супердержаву. В пізній період його правіння країна пережила один великий голод, хвилю антисемітизму й жорсткого контролю за культурным й інтелектуальним життям держави. Йосип Сталін помер 1953 по 74-річному віці. На радянськом керівника його змінив Микита Хрущов, який засудив свого попередника и ініціюв процес десталінізації.
Йосип Сталін вважається однією із найзначніших і водночас найсуперечливіших постатей ХХ століття, ставши ще при житті об'єктом фанатичного культурального особи во всесвітньому марксистсько-ленінському русі. Тільки в останні роки свого існування КПРС визнала злочини проти людяності, вчиненные при його режимі, те відмовилася брати відповідальність за них. Після розпаду Радянського Союзу Йосип Сталін зберіг певца популярность в Росії та Грузії. Разом с этим, його тоталітний уряд засудили за порушення фундаментальных прав и свобод людини, масові репресії, тисячні чистки, сотні тисяч страт и голод, внаслідок яких загинули мільйони людей.
Первое боевое столкновение, о котором имеются определенные указания надписей, относится, прибл., к 1130 г. до н. э., когда ассирийский царь Тиглатпаласар I вторгся в плодородную Комагену (Кхумук), лежавшую по юго-зап. склонам Тавра, и нанес. горному народцу — мосхам, обитавшим по течению Галиса, сильное поражение при Сериссе после чего овладел всей Комагеной. На следующий год воинственный царь предпринял поход против разбойничьих обитателей стран Хариа и Куркхиэ (к з. от озера Урмии, в гористой обл. источников Тигра) и разгромил их у Арума.
Иллюстрация к статье «Ассирийские войны» № 1. Военная энциклопедия Сытина (Санкт-Петербург, 1911-1915).jpg
Восстановив спокойствие на сев. и вост. окраинах монархии, неутомимый царь перебросил свою армию на з. для завоевания соседней страны Наири (теперь Армения) и покорил ее. Четвертый поход ассирийского царя был направлен против арамейцев, народа семитической расы, обитавшего в сев. Сирии. Преемники Тиглата продолжали его завоевания: так, Раманирари II (925—905) широко раздвинул границы Ассирии, а одному из самых предприимчивых и воинственных своих царей Ассурназирпалу (885—860) страна обязана серьезным политическим возвышением. Немедленно по вступлении на престол, Ассурназирпал предпринял поход на возмутившуюся Наири (Армения). Ок. 879 г., управившись с мятежной Комагеной, он вторично двинулся в области Наири, при чём наиболее тяжелые удары пали на округ Кархи, испытавший все ужасы нового ассирийского нашествия. Последний поход Ассуназирпала был направлен против Сирии: Сидон, Библ, Арад и Тир подчинились ему без сопротивления и заплатили дань. Салманассар III (860—825), сын и преемник Ассурназирпала, подобно своему родителю, почти всю жизнь провел в походах и сражениях. Его 1-я сирийская кампания началась переправой через Евфрат и вторжением в Комагену. Последовательно Салманассар овладел городами Пакаррухбуни, Гургумом и Лутибом, около которого разбил армию Сангара. Вслед затем ассирияне перешли через Оронт и занялись подчинением отдельных финикийских городов. Пока Салманассар воевал в Финикии, царьки Нижней Сирии при посредстве царя эмафского Иркхулина составили сильную коалицию против победителя при Лутибе. При г. Каркаре, близ р. Оронта, произошла решительная битва (854 г.). В общем перевес остался на стороне Салманассара. После сражения, Салманассар повернул назад и лишь через 5 лет возобновил нападение на Сирию. Для поддержки вавилонского царя Мардукшумизкура, теснимого своим братом, Салманассар в 852 г. вторгся в Вавилонию, а в следующем году овладел Вавилоном, Барсиппой, Кута и стал твердой ногою не только здесь, но и в приморской Халдее. 2-я сирийская кампания Салманассара заключалась в борьбе с царем Дамаска. Последний был разбит дважды, но зато сами ассирияне так были ослаблены, что не могли воспользоваться своими победами. Лишь в 846 г. армия Салманассара, в количестве 120 тыс. чел., переправилась через Евфрат и вступила в пределы Сирии. Началась 3-я сирийская кампания с результатами более решительными для ассирийского царя, нежели две предыдущие. Во главе коалиции по-прежнему стоял главный противник Салманассара, царь Дамаска Венадад. Хотя он был побежден, но не допустил ассириян вторгнуться в дамасскую Сирию и немедленно по их удалении двинулся к столице израильского царства — Самарии, под стенами которой и умер.
Иллюстрация к статье «Ассирийские войнотрекАссур и затем зк
Объяснение: