Цей твір за своєю суттю відображає всю відданість і вірність дружбі. Незважаючи на багато що саме дружба здатна подолати всі перешкоди, і облагородити людину. В епосі про Гільгамеша також приділяється величезне значення світогляду того часу, звичаїв, філософії та значущості людського життя. По своїй суті це твір чимось нагадує відомі твори Гомера.
Головною дійовою особою в епосі є на половину божественне створення Гільгамеш, що володіє величезною силою і не дає спокійно жити людям, до того ж той цар Урука.
Люди скаржаться богам про строгому царя. На, що бог Ну створює істота Енкіду, яке за силою і якостями дуже схоже з Гильгамешем. Це істота подібне звір, все вкрите шерстю і живе в печері. Жриця Шамхат, вирішує спокусити його і тим самим змусити прийти в цивілізацію. Після того, як Энкид прибув до людей і навчився всім навичкам, він дізнається про звірства царя Гільгамеша і вирішує в щоб те не стало провчити його. Та в ході бійки Энкид визнає його зверхність, проте їм вдається подружитися.
Далі друзі вирішують піти в кедровий ліс і вбити там Хумбабу, щоб отримає загальне визнання і славу на віки. Незважаючи на всі труднощі і застереження друзям вдається впоратися з чудовиськом, і вони повертаються назад у місто.
Проте дружбу їх не судилося бути довгою боги послали на Энкида хвороба, від якої він і помирає. Гільгамеш дуже важко переносить цю подію і довго оплакує свого друга. Один снитися Гильгамешу і поведывает про потойбічному світі. Цей епос безумовно навчає простий, але велику дружбу здатної пережити багато чого.
Фридрих Барбаросса создал многочисленную для своего времени европейскую армию, главной силой которой являлась тяжелая, закованная в стальные доспехи рыцарская конница, и усовершенствовал ее организацию.
Он признан классиком военного средневекового искусства. Германское рыцарство при нем стало для многих других национальных рыцарских организаций в Европе примером для подражания.
В 1152 году Фридрих I Барбаросса стал императором Священной Римской империи, в которую входили многочисленные германские государства и современная Австрия, игравшая в империи заглавную роль. К тому времени Фридрих всеми доступными мерами, и в первую очередь военными, укрепил королевскую власть на немецкой земле. Подобными же мерами он в непродолжительные сроки укрепил и собственную императорскую власть во всей Священной Римской империи. Едва приняв власть, Фридрих стал готовиться к походу в Италию. Германские дела задержали его на два года. Наконец, в октябре 1154 г. Там много очень читай здесь http://vivl.ru/barbarossa/barbarossa.php
1: Известно, что объединил земли древней Галлии и создал Франкское королевство, а также, что был любвиобилен и имел 8 жен. 2:Был он красноречив и с такой легкостью выражал свои мысли, что мог сойти за ритора. Не ограничиваясь родной речью, Карл много трудился над иностранными языками и, между прочим, овладел латынью настолько, что мог изъясняться на ней, как на родном языке; по-гречески более понимал, нежели говорил. Прилежно занимаясь различными науками, он высоко ценил учёных, выказывая им большое уважение. Он сам обучался грамматике, риторике, диалектике и в особенности астрономии, благодаря чему мог искусно вычислять церковные праздники и наблюдать за движением звезд. 3:1. Завоевание 2. Расширение Империи 3. Объединить большую территорию христиан 4:К концу VIII века в границах Франкского королевства оказались многие территории, входившие прежде в состав Западной Римской империи. В это время была еще жива память о величии Рима. У приближенных Карла Великого и римского папы возникла идея восстановить Западную Римскую империю, но уже во главе с королем франков. 5:Я отношусь к ниму достаточно с уважением за его мужественность.
В епосі про Гільгамеша також приділяється величезне значення світогляду того часу, звичаїв, філософії та значущості людського життя. По своїй суті це твір чимось нагадує відомі твори Гомера.
Головною дійовою особою в епосі є на половину божественне створення Гільгамеш, що володіє величезною силою і не дає спокійно жити людям, до того ж той цар Урука.
Люди скаржаться богам про строгому царя. На, що бог Ну створює істота Енкіду, яке за силою і якостями дуже схоже з Гильгамешем. Це істота подібне звір, все вкрите шерстю і живе в печері. Жриця Шамхат, вирішує спокусити його і тим самим змусити прийти в цивілізацію.
Після того, як Энкид прибув до людей і навчився всім навичкам, він дізнається про звірства царя Гільгамеша і вирішує в щоб те не стало провчити його. Та в ході бійки Энкид визнає його зверхність, проте їм вдається подружитися.
Далі друзі вирішують піти в кедровий ліс і вбити там Хумбабу, щоб отримає загальне визнання і славу на віки. Незважаючи на всі труднощі і застереження друзям вдається впоратися з чудовиськом, і вони повертаються назад у місто.
Проте дружбу їх не судилося бути довгою боги послали на Энкида хвороба, від якої він і помирає. Гільгамеш дуже важко переносить цю подію і довго оплакує свого друга. Один снитися Гильгамешу і поведывает про потойбічному світі. Цей епос безумовно навчає простий, але велику дружбу здатної пережити багато чого.