Для укрепления внутреннего единства государства кардиналом Ришелье были предприняты следующие мероприятия:
издан королевский эдикт о разрушении замков, принадлежавших знати
введено суровое наказание за нарушение покоя в государстве (казнили даже самых титулованных аристократов)
запрещены дуэли
уничтожена независимость гугенотов (они утрачивали все политические и военные привилегии, включая право иметь собственные крепости) и тем самым восстановлено единство королевства
приведены в порядок государственные финансы
поощрялось развитие производства, внешнюю торговлю и освоение колоний
проведены административные реформы, результатом которых стало усиление контроля короны над провинциями
Объяснение:
Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина.
1883р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні).
Стефаник-гімназист починає пробувати сили в літературі. Зі своїх перших творів Стефаник опублікував без підпису лише один вірш. У співавторстві з Мартовичем написав два оповідання: “Нечитальник” (1888) та “Лумера” (1889).
У 1890 р. Стефаник у зв’язку із звинуваченням в нелегальній громадсько-культурній роботі змушений був залишити навчання в Коломиї і продовжити його в Дрогобицькій гімназії. Там він брав участь у громадському житті, став членом таємного гуртка молоді, особисто познайомився з Франком, з яким потім підтримував дружні зв’язки.
1897р. у чернівецькій газеті “Праця” побачили світ перші новели Стефаника — “Виводили з села”, “Лист”, “Побожна”, “В корчмі”, “Стратився”, “Синя книжечка”, “Сама-саміська”, які привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем з життя села. Проте не всі відразу зрозуміли і сприйняли нову оригінальну манеру Стефаника. Коли невдовзі письменник надіслав нові новели — “Вечірня година”, “З міста йдучи”, “Засідання” — в “Літературно-науковий вісник”, то у відповідь дістав лист-пораду, зміст якого зводився по суті до невизнання манери Стефаника. Це й викликало появу листа Стефаника від 11 березня 1898р. до “Літературно-наукового вісника”, адресованого фактично О. Маковею. Він являє собою своєрідне літературне кредо Стефаника, його справді новаторську ідейно-естетичну програму.
Перша збірка новел — “Синя книжечка”, яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор “Синьої книжечки” звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.
У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника — “Камінний хрест”, яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як “Камінний хрест”, “Засідання”, “Лист”, “Підпис”). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, — одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. Цій темі цілком присвячені твори із “Синьої книжечки” (”Сама-саміська”, “Ангел”, “Осінь”, “Школа”), новели зі збірок “Камінний хрест” (”Святий вечір”, “Діти”), “Дорога” (”Сніп”, “Вістуни”, “Озимина”). Цікавить Стефаника вона й у другий період творчості, хоч уже в іншому плані (”Сини”, “Дід Гриць”, “Роса”, “Межа”).
1901р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника — “Дорога”, яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника “Дорога” та роком раніше написаній ліричній сповіді “Confiteor”, що в переробленому вигляді була надрукована під назвою “Моє слово”. У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану (”Давнина”, “Вістуни”, “Май”, “Сон”, “Озимина”, “Злодій”, “Палій”, “Кленові листки”, “Похорон”). Тема матері і дитини, жертовності материнської, батьківської любові з’являється в Стефаника у життєвому переплетінні з іншими темами ще в збірці “Синя книжечка” (”Мамин синок”, “Катруся”, “Новина”). Наявна вона й у збірці “Камінний хрест”. У “Літературно-науковому віснику” за 1900р. український читач відкрив для себе Стефаникову новелу “Кленові листки”, яка стала окрасою збірки “Дорога”.
1916р. Стефаник пише новелу “Марія”, яку присвячує пам’яті Франка. За “Марією” письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду (”Діточа пригода” і “Марія”) склали п’яту збірку — “Вона — земля”, видану 1926р.
У 1927 — 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як “Нитка”, “Браття”, “Серце”, “Вовчиця”, “Слава Йсу”, “Людмила”, “Каменярі”.
Творчість В. Стефаника – не просто майстерне зображення автентичного галицького сільського побуту, політичних обставин того часу, це заглиблення в універсальні аспекти людського життя. Його творчість та манера письма мали великий вплив на розвиток української новелістики.
Пояснення:
Славянское поселение представляет собой единицу традиционного общества, где деятельность населения основана на натуральном хозяйстве.
Как правило, поселения устраивались по берегу реки, или любых других водоемов. Это делалось для осуществления хозяйства, а также река служила транспортным путем. Вместе с тем, водоемы снабжали население рыбой.
На рыболовстве и земледелии славяне не останавливались, среди них также была популярна охота, которая производилась в лесах. Славяне добывали мед, но мед был дикий, то есть они находили его в дуплах деревьев. Поэтому поселение славян должно было быть размещено вблизи водоема и леса.
Лес был важен еще и потому что славянам осуществлять собирательство ягод, трав и грибов.
Позже популярность набирало скотоводство. Славяне держали крупно рогатый скот такой как коровы и быки. Эти животные были полезны в распашке луга для посева.
В поселениях было несколько домов, в пределах дюжины. Дома имели деревянное основание, крыша также была из прутьев, на которых располагалась солома. Окна представляли собой только отверстие в стене, и со временем приобретали ставни и совсем позже стекла.
Убранство домов было скудным. Славяне спали на стоге сена, а готовили и отапливали дом печью, которая топилась по-черному (дым собирался в доме, так как дымовой трубы не было). Со временем стог сена сменился полатями (лавки, которые прибиты к стенам ближе к потолку)
- издан королевский эдикт о разрушении замков, принадлежавших знати;
- введено суровое наказание за нарушение покоя в государстве (казнили даже самых титулованных аристократов);
- запрещены дуэли;
- уничтожена независимость гугенотов (они утрачивали все политические и военные привилегии, включая право иметь собственные крепости) и тем самым восстановлено единство королевства;
- приведены в порядок государственные финансы;
- поощрялось развитие производства, внешнюю торговлю и освоение колоний;
- проведены административные реформы, результатом которых стало усиление контроля короны над провинциями.