Повість временних літ, також Повість врем'яних літ, По́вість мину́лих літ — літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних пам'яток в історії України, найдавніша велика літописна пам’ятка української мови[1][2][3].

Повість минулих літ у Радзивіллівському літописі
«Повість врем'яних літ» — перша в Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.
Объяснение:
Удачи тебе !
После отречения в январе 1663 года Юрия Хмельницкого на Украине начался период войны, который в украинской истории носит название «Руина». Гетманщина фактически распалась на две части — Правобережную и Левобережную. На ход событий в Правобережье пыталась влиять Речь Посполитая, а Левобережная Украина находилась под контролем Московского царства.
В начале 1663 года с согласия польского короля в Правобережной Украине гетманом был избран Павел Тетеря. Однако левобережные полки и Запорожье не признали власти Тетери. В Левобережье на гетманскую булаву претендовали наказной гетман Яким Сомко, нежинский полковник Василий Золотаренко и запорожский атаман Иван Брюховецкий. Кандидатуры Сомко и Золотаренко поддерживали северные полки Левобережной Украины и различные группы казацкой старшины.
Объяснение:
Надеюсь помагла
Удачи тебе !