М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
мадина488
мадина488
14.08.2022 03:00 •  История

Список всех русских летописей

👇
Ответ:
Stoianova1988
Stoianova1988
14.08.2022
Действительные летописи

ПВЛ2 — Повесть временных лет нач. XII в. второй редакции (Лаврентьевская и близкие к ней летописи).
ПВЛ3 — Повесть временных лет третьей редакции (Ипатьевская и близкие к ней летописи).
НIЛст. — Новгородская I летопись старшего извода XIII—XIV вв.
Ипат. — Ипатьевская летопись конца XIII в. (списки не ранее XV в.).
Лавр. — Лаврентьевская летопись нач. XIV в. (список 1377 г.).
Троиц. — Троицкая летопись нач. XV в. (список не сохранился).
НIЛмл. — Новгородская I летопись младшего извода XV в.
Моск. Акад. — Московская Академическая летопись XV в.
Рогож. — Рогожский летописец XV в.
CIЛ — Софийская I летопись XV в.
НК — Новгородская Карамзинская летопись XV в.
НIVЛ — Новгородская IV летопись XV в.
НVЛ — Новгородская V летопись (Новгородская Хронографическая) XV в.
Никанор. — Никаноровская летопись XV в. (списки не ранее XVII в.).
Ермол. — Ермолинская летопись XV в.
Моск. (1479) — Московский великокняжеский свод 1479 г. По А. А. Шахматову сохранился в Ростовской (Архивской) летописи в соединении с Новгородским сводом 1539 г. Затем был найден Шахматовым в списке XVIII в. Поздняя редакция (доведённая до 1492 г.) дошла в списке XVI в.
Моск. (кон. XV в.) — Московский свод кон. XV в. по Эрмитажному (XVIII в.) и Уваровскому (XVI в.) спискам, а также по так называемой Ростовской (Архивской) летописи XVII в.
Сокр. — Сокращённый свод кон. XV в.
Типогр. — Типографская летопись кон. XV в. (списки не ранее XVI в.).
Симеон. — Симеоновская летопись кон. XV в. (список XVI в.).
Лет. от 72 — Летописец от 72-х язык кон. XV — нач. XVI в.
Волог.-Перм. — Вологодско-Пермская летопись кон. XV—XVI в.
Твер. — Тверская летопись, или Тверской сборник XVI в. (списки XVII в.).
Рус. хрон. — Русский хронограф XVI в.
Никон. — Никоновская летопись XVI в.
Воскр. — Воскресенская летопись XVI в.
Холм. — Холмогорская летопись XVI в. (списки XVII в.).
Устюж. — Устюжская летопись или Устюжский летописец (Устюжский свод) XVI в. (списки не ранее XVI в.).
Степ. кн. — Степенная книга XVI в.
Реконструируемые протографы

Нач. свод (1093) — протограф ПВЛ, HIЛмл и Новгородско-Софийской группы летописей. По А. А. Шахматову Начальный свод 1093 г.
ПВЛ1 (1113) — протограф второй и третьей редакции ПВЛ, её первая редакция.
Прот. Лавр. и Троиц. (не ранее 1305) — протограф Лавр. и Троиц., доведённый до 1305 г. Ему предшествовали более ранние своды (отразились в Радзивиловской и др.).
Рост. вл. — свод, отразившийся в третьей части Моск.Акад. с 1237 по 1419 г., НСС и Кир.-Бел., возможно также и в Типогр. По А. А. Шахматову ростовский владычный свод, восходящий к древнейшему летописанию.
Соф. врем. (1421) — свод, восходивший к Начальному своду и отразившийся в НIЛмл. и в общем протографе CIЛ, НIVЛ и сходных с ними летописей. По А. А. Шахматову «Софийский временник» 1421 г.
НСС (1430-е-1440-е) или свод 1448 — протограф CIЛ, HK, HIVЛ, HVЛ. По А. А. Шахматову свод 1448 г. или Новгородско-Софийский свод 1430-х гг. По Я. С. Лурье кон. 1430-х - нач. 1440-х гг.
Прот. НК-НIVЛ (не поднее сер. XV в.) — протограф НК, НIVЛ и др. новгородских летописей, связанных с НIVЛ.
Кир.-Бел. — протограф Ермол., Сокр., Лет. от 72, Устюж., Рус. хрон, и Твер. А. А. Шахматов возводил все эти летописи к ростовскому летописанию. По Я. С. Лурье связаны с Кирилло-Белозерским монастырём.
Прот. Моск. 1479 и Ермол. (не поднее кон. 1470-х) — протограф московского свода 1479 г. и Ермол. По А. Н. Насонову «Свод Феодосия Филиппа» между 1464 и 1472 гг. По Я. С. Лурье светская великокняжеская обработка НСС не поднее конца 1470-х гг.
Прот. великокн. — протограф московского великокняжеского летописания, лежащий в основе Никанор., Волог.-Перм. и последующих московских сводов.
Прот. Никон. и Воскр. — протограф московских великокняжеских сводов XVI в. — Никон., Воскр. и др.
4,8(5 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
saidrasulov15
saidrasulov15
14.08.2022

Відповідь:

Пояснення:

Близько 1325 року був обраний галицько-волинським князем. Будучи католиком, перейшов у православну віру та взяв ім'я Юрій на честь свого діда по матері, короля Юрія І Львовича.

Cтара польська історіографія твердила, що він став сателітом Польщі, однак немає жодних доказiв цього.

У зовнішній політиці намагався дотримуватись балансу стосовно сусідів. Намагаючись протистояти експансії відродженої Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом, Литвою, Священною Римською імперією. Робив спробу повернути Люблінщину, яку 1303 року захопило Польське королівство, підступно вбивши намісника Георгія Розню.

1327 року уклав союз з Тевтонцями, надав дозвіл торуньським купцям торгувати у Королівстві Русі. 1330 року Польське королівство і Велике князівство Литовське спільно діяли проти Тевтонського ордену та равського князя Земовита, тому Юрій II розірвав союзну угоду, а 1331 року був намовлений польським посольством і частиною боярської верхівки одружитися з донькою великого князя литовського Гедиміна Офкою-Евфимією.

Напав разом з татарами на угорську провінцію бл. 1332 року. Леонтій Войтович висловлює припущення, що це варто розглядати не як спробу повернути втрачені землі, а розладнати польсько-угорське зближення.

За Юрія II 1331 року відроджується Галицька митрополія, очолена митрополитом Гавриїлом.

Прагнучи зміцнити князівську владу, вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан. Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво[джерело?]. Ці його заходи підривали значення місцевої української аристократії та великої частини православного духовенства. Надав магдебурзьке право Сяніку 1339 року (творячи при цьому колонію іноземців у руському місті).

Ймовірно, за рішенням Другого з'їзду монархів в угорському Вишеграді (Вишеградського з'їзду), який відбувся 1338 (за Грушевським 1339) року, територія володінь Юрія ІІ мала б відійти до Казимира ІІІ як старшому титулом родичу. Частина польських історіографів досі доводять його участь у переговорах у Вишеграді 1335 та 1338 рр., де ніби було домовлено про успадкування галицького престолу польським або угорським королем за відсутності прямих спадкоємців Юрія ІІ, однак докази участi короля або його посла у цих зустрiчах відсутні., інша стверджувала (з нею погоджується Леонтій Войтович), що немає ніяких доказів участі Юрія ІІ або його посла у Вишеградських зустрічах 1335 р. і 1339 р., де було закладено основи польсько-угорської унії.

4,5(78 оценок)
Ответ:
kuzminanika2000
kuzminanika2000
14.08.2022
ДРОГОБИЧ (Котермак) Юрій (бл. 1450 — 1494) — мислитель-гуманіст, астроном, астролог, медик, математик. Народився у Дрогобичі. Вчився у Краківському та Болонському університетах — найбільших у той час гуманістичних центрах Європи. Одержав ступінь доктора філософії та медицини у Болонському університеті, де протягом 1478 — 1482 рр. викладав математику й астрономію. У 1481 — 1482 рр. займав посаду ректора університету медиків та вільних мистецтв. Повернувшись до Кракова, працював професором медицини й астрономії в 1487 — 1494 рр.

У Дрогобичі народився і, очевидно, одержав початкову освіту Юрій Котермак - відомий учений, педагог і письменник, ректор Болонського університету, професор Краківського університету, перший український автор друкованої книжки, що вийшла в Римі 1483 р. Наш земляк прибрав собі прізвище Дрогобич.

Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). В 1481 — 82 рр. — ректор Болонського ун-ту. Наприкінці 80-х рр. XV ст. викладав астрономію та медицину в Краківському ун-ті, де його учнями були славетний польський астроном Н. Коперник та відомий німецький гуманіст К. Цельтіс. Д. пітримував тісні зв’язки з багатьма гуманістами з різних країн, зокрема з італійським гуманістом Ф. Б. Калімахом та піонером кириличного друкарства Ш. Фіолем, видавничу діяльність якого підтримував.

Творчість Д. має яскраво виражений гуманістичний характер, що виявляється, зокрема, у його поглядах на природу, Бога, людину. Д. високо цінував людський розум, вірив у його силу і можливості, у здатність пізнання таїн світу та його закономірностей, у спроможність людини використовувати результати пізнавальної діяльності на своє благо. Вважав, що завдяки розумові як головному критерію істинності можна легко "осягнути обшири неба незбагненно великі", пізнати "таїни у підмісячнім світі й силу могутню зірок". У людському розумі, освіті, активній діяльності людини вбачав головну рушійну силу іст. розвитку й суспільного поступу. Проблему співвідношення небесного й земного світів розв’язував у дусі неоплатонівської ідеї космічної любові, якою, гадав, сповнений Всесвіт. На думку Д., людина завдяки своїй доброчесності може уподібнитись до Бога. Поряд із християнським Богом у творах Д. фігурують інші надприродні сили, що втручаються в хід іст. подій і впливають на їхній перебіг.

Найвідоміші з творів Дрогобича — "Трактат про сонячне затемнення 20 липня 1478 року", "Прогностична оцінка поточного 1483 року", "Трактат з шести розділів про затемнення" (1490) — написані латиною. Праці Д. містять наукові дані з астрономії, географії, в тому числі визначення географічних координат таких міст, як Львів, Дрогобич, Феодосія (Кафа), Вільно, Москва. Праці Д. були добре відомі у багатьох країнах Європи — зокрема, в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині, Польщі їх переписував для себе, наприклад, відомий нім. гуманіст Г. Шедель, у своїй науковій діяльності використовував нім. історик метеорології Г. Гельман.
4,5(48 оценок)
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ