починаючи з 1474 p., коли татари пограбували кам'янець, дунаєвець, галич і захопили 40 тисяч полонених, європейські та вітчизняні літописи й хроніки були наповнені повідомленнями про безкінечні бідування і грабунки, що приносили турки і татари в україну. у 1482 р. кримський хан з намови московського великого князя івана третього з великою ордою дійшов до києва, що був суперником москви, і «град взяв і огнем сожже. полону безчисленно взя, а землю києвську учинила пусту».
турки і татари вихором налітали на українські села і міста, палили їх, старих людей вбивали, а дітей, жінок і чоловіків забирали в полон - ясир. у 1498 р. з галичини і поділля вони забрали 100 тисяч людей. весь південь україни вони прагнули перетворити у «дике поле».
, грабіжники зв'язували захоплених арканом за шию та руки і під удари та посвист нагайок гнали до криму. полонили перш за все молодих селян, а також ремісників, купців. на кордоні ханства ясир ділили - розлучали рідних, б'ючи сильних і вбиваючи тих, котрі ослабли.
страхіття татарської навали стали особливістю життя україни, що потерпала від них протягом чотирьох століть. польсько-литовські урядовці, які володіли українськими землями, не захищали їх від татар, a інколи й продавали цілі округи для пограбування. це змушувало місцеве населення озброюватися та організовувати самооборону і розвідку. по всій україні на високих місцях були встановлені стрімкі вежі із смоляними діжками. у разі небезпеки смолу на вежах запалювали, і великі території відразу дізналися про прихід татар. попередження надавало змогу населенню міст і сіл вчасно організовувати самооборону
Объяснение:
У монографії досліджуються витоки московської концепції Переяславської Ради 1654 року. Зроблена спроба вписати генезу вказаної
концепції в контекст експансіоністських стратегій Московії XIV -
першої половини XVII, які у свою чергу розглядаються на тлі східноєвропейських аналогів. При цьому відфільтровується образ Московії
в світобаченні українського козацтва в XVI - середині XVII ст., з’ясовуються особливості московської політики Богдана Хмельницького
1648-1653 років.
Для науковців, викладачів вузів, студентів, усіх, хто цікавиться
Объяснение:
Фактическую власть в царствовании Екатерины сосредоточил князь и фельдмаршал Меншиков, а также Верховный Тайный Совет. Екатерина же была полностью удовлетворена ролью первой хозяйки Царского села, полагаясь в вопросах управления государством на своих советников. Её интересовали лишь дела флота — любовь Петра к морю коснулась и её.
По инициативе графа П. А. Толстого в феврале 1726 года был создан новый орган государственной власти, Верховный Тайный Совет, где узкий круг главных сановников мог управлять Российской империей под формальным председательством полуграмотной императрицы. В Совет вошли генерал-фельдмаршал князь Меншиков, генерал-адмирал граф Апраксин, канцлер граф Головкин, граф Толстой, князь Голицын, вице-канцлер барон Остерман. Из шести членов нового учреждения только князь Д. М. Голицын был выходец из родовитых вельмож. В апреле в Верховный Тайный Совет был допущен молодой князь И. А. Долгорукий.
В результате, роль Сената резко упала, хотя его и переименовали в «Высокий Сенат» . Верховники сообща решали все важные дела, а Екатерина только подписывала присылаемые ими бумаги. Верховный совет ликвидировал органы местной власти, созданные Петром, и восстановил власть воевод.