XVII век называют временем расцвета приказной волокиты в России потому, что органы управления – приказы насчитывали более 100. Расплывчатость, нечеткость их функций приводила к запутанности, бюрократической волоките, злоупотреблением служебным положением. Кроме того, от служащих приказов зависело назначение на должности, земельные сбор налогов и т.д.
При Алексее Михайловиче приказная система была устроена так: 100 приказов, каждый ведал каким-то направлением. Например, Приказ Большого Дворца – дворцовым хозяйством, Казенный – за сохранность драгоценностей и вещей царской семьи, Поместный – земельными и сбором налогов с поместий и вотчин, и т.д. Порой разные Приказы ведали решением одних и тех же вопросов, что запутывало их работу.
Емський указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляра. Указ забороняв:
+ Ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, без спеціального дозволу;
+ Викладати українською мовою в початкових школах.
+ Видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;
+ Ставити українські театральні вистави;
+ Друкувати будь-які книги українською мовою;
+ Влаштовувати концерти з українськими піснями;Дозволялося видавати українською історичні літературні пам'ятки та художні твори, але лише за умови їх написання згідно з загальноросійською орфографією та отримання попереднього дозволу на публікацію від Головного управління у справах друку. Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені книги українською мовою, що не відповідають зазначеним вимогам.