ответ:
индустриализация кыргызстана основывалась на местных минеральных и сырьевых ресурсах и началась в основном с развитием горнодобывающей и перерабатывающей, пищевой и легкой промышленности. она полностью зависела от финансирования из центра, т. к. сама по себе была не рентабельна или низкорентабельна. уже в начале 30-х гг. вводится в строй 41 новое предприятие, а удельный вес всей промышленной продукции составляет 23,5 %. кыргызстан становится аграрно-индустриальным краем.
партия большевиков приняла дальновидное решение создать в 1933-1937 гг. новые опорные базы энергетики, машиностроения, металлодобычи и металлообработки, топлива в восточных районах страны. в связи с этим кыргызстан получил большие дотации из центра в результате к 1938 г. здесь действовало свыше 200 крупных предприятий, удельный вес промышленности в народном хозяйстве поднялся до 45,7% и в 6,5 раза превышал уровень 1913г. (а в крупной промышленности – в 95 раз) . это значительно повысило роль кыргызстана в общесоюзном разделении труда, заметно расширило дорожное строительство, способствовало развитию связи, созданию новых городов и рабочих поселков.
однако высокие темпы индустриализации были достигнуты главным образом за счет безмерной эксплуатации энтузиазма трудящихся и сверхнапряжения сил всего народа, искренне верившего в «светлое будущее» , за счет массовой эмиссии денег, увеличения внутренних займов, продажи водки, ограничения потребления населения, огромного экспорта сырья и сельхозпродуктов. дело доходило до распродажи национальных сокровищ музеев на антикварных рынках европы и америки.
но основным путем получения средств для индустриализации стало ограбление деревни, которое велось сначала «перекачки» , то есть неэквивалентного обмена между городом и деревней, а затем и «коллективизацией» , что явилось прямым насилием над селом. сталинский же путь индустриализации встретил противодействие даже в среде большевиков, за что многие из них были объявлены «врагами народа» и уничтожены.
индустриализация в кыргызстане ограничивается созданием перерабатывающих предприятий. началось строительство аламединских гэс. коллективизация началась с проведения оседлости кочевников.
Троянська війна (грец. Τρωικός πόλεμος, лат. Bellum troianum) — війна ахейців на чолі з володарем Мікен Агамемноном проти троянців; датувалася в давньогрецьких джерелах початком 12 століття до н. е і тривала впродовж десяти років.
Найдавніше джерело, яке розповідає про Троянську війну, — епічні поеми «Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вергілій у своїй «Енеїді» та інші античні письменники також описували ці події.
За міфами, Троянська війна викликана тим, що син троянського царя Пріама Паріс викрав дружину спартанського царя Менелая Єлену. Ахейські війська на чолі з Агамемноном впродовж дев'яти років тримали Трою в облозі. Лише на 10-му році війни греки завдяки хитрості Одіссея здобули Трою. Після Агамемнона провідні місця у грецькому війську мали Менелай, Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед, Ідоменей, Філоктет і Паламед. Величезна армія, що налічувала 100 тисяч воїнів і 1 186 кораблів, зібралася в Авлідській гавані. Звідси Агамемнон вирушив на Трою.
За пізнішим переказом, ахейці помилково висадились у Місії, а звідти буря знову занесла їх до Авліди. Принісши в жертву Артеміді Іфігенію, вони вдруге відпливли до Трої. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодилися віддати красуню.
У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Захопивши Трою, ахейці перебили всіх мешканців, пограбували і зруйнували місто. Із троянців урятувались тільки Гелен, Кассандра, Андромаха й Еней (з Анхісом і Юлом).
За свідченням «батька історії» Геродота, після поразки в Троянській війні від ахейців/греків частина троянців/теукрів на чолі з царем Енеєм прибули до Італії. Про це також писав стародавній автор Стесіхор (VII ст. до н. е.).
Історичність Троянської війни підтверджується матеріалами археологічних розкопок, які доводять факт існування міста Трої чи навіть кількох міст, що деякі з них було зруйновано, можливо, наприкінці 13 століття до н. е. і пізніше.
Объяснение:
