1. Политический режим в Российской империи, установившийся после роспуска II Государственной думы и избирательной реформы, инициированной кабинетом П. А. Столыпина, назывался... 2. Основным направлением деятельности правительства П. А. Столыпина было (ла)...
1) реформирование школьного образования
2) введение земств в западных губерниях
3) введение государственного страхования рабочих
4) аграрная реформа
3. Специфическими чертами развития для большинства стран Запада (США, Канады, стран Западной Европы) в начале XX века являлись...
1) защита государством института частной собственности
2) индустриальная рыночная экономика
3) укрепление семьи патриархального типа
4) наличие гражданского общества
5) отсутствие начального образования у большинства населения
4. Как в 1920-е гг. в Советской России назывался вид договора, согласно которому иностранные фирмы, которые вкладывали часть средств в развитие месторождения природных ресурсов или в восстановление предприятия, получали право на часть прибыли от их использования?
Селянський рух становив органічну складову революції 1905-1907 рр.
Початок селянських заворушень в Україні припадає на весну 1905 р. Форми боротьби були традиційними, але мали масовий, демонстративний, зухвалий характер. На цьому етапі селяни захоплювали землю, вирубували ліси, забирали збіжжя, реманент, провіант у поміщиків, власників цукроварень і винокурень.
Влітку селянські виступи досягають свого піка. Рух охопив усі регіони України, але найбільша його інтенсивність гається на Правобережжі. З 36 повітів Правобережної України селянськими заворушеннями були охоплені 23. Поряд з традиційними формами протесту селяни використовують нові для них форми - сільські страйки.
У липні 1905 р. виникає і перша суспільно-політична організація селян Всеросійська селянська спілка.
Епіцентром анти поміщицьких погромів в Україні була Чернігівська губернія, де лише в одному Городянському повіті в жовтні 1905 р. знищено 16 панських маєтків та 2 винокурні. Протягом 1905 р. було проведено 3 з'їзди Селянської спілки, де формувалися політичні, економічні й соціальні очікування та побажання селянства. Лави цієї організації, незважаючи на репресії, швидко зростали: наприкінці 1905 р. налічувалось близько 200 тис, а в 1906 - І млн членів.
Свого апогею селянська війна досягла влітку 1906 р. Розпуск І Думи в липні 1906 р. збігся з піком селянських виступів. Після цього уряд перейшов у рішучий наступ.
Навесні 1907 р. знову почалися активні дії селян. Але наприкінці літніх місяців селянська війна стає слабшою і поступово завмирає.
В процесі революції виникали селянські організації - керівні органи, які скеровували дії селян, стримували насильства, надавали політичну спрямованість та упорядкованість боротьбі, встановлювали революційну дисципліну.
Важливим наслідком селянської революції було руйнування традиційного селянського суспільства і світосприйняття. Якщо в революцію селяни вступали, маючи традиційні ілюзії (цар дасть землю і волю), то в ході революції, особливо на етапі її спаду (каральні експедиції, масові екзекуції, арешти, розстріли, шибениці, заслання, тюрми) ці традиційні уподобання селянства зазнали суттєвих змін. В ході революції "знизу" формувалося нове, політично незалежне селянство. Основною метою його боротьби була земля, але селяни інтуїтивно відчували потребу в політичних змінах на підставі конституціоналізму (вимога Установчих зборів, політичних свобод), усвідомлення об'єднання зусиль з робітниками міста в протистоянні з урядовцями, поліцією, поміщиками.
Объяснение: