ответ:
1. образование
-образование в странах халифата ценилось высоко. поэтому халифы и эмиры старались быть в большом кругу, среди которых - ученые, поэты и писатели. основным языком считался арабский язык, само собой на арабском велось обучение у знатоков, а так же в частных школах. на арабском писались книги, письма и произведения.
2. наука
- ученые переводили множество книг, написанные на иранском и древнегреческом языке. множество ученных интересовались , впоследствии они стали изучать сообщения о других странах и путешествовать, подвергая свои жизни, большому риску.
3. культура
-у всех народов стран халифата были свои традиции и умения, сохранившиеся из покон веков. главным образом, арабы славились своими знаниями по астрономии, арабскими цифрами, картами, научными .
ответ:дворовые перевороты это когда гвардия решала кого поставить царём. В 18 веке в ходк дворцовых переворотах была свергнута Анна леопольдовна и была поставлена Елизавета Ивановнаи так же был переворот и был свергнута Пётр 3. Про Петра 3 он играл в солдатиков особо политикой не занимался занималась Екатерина 2 и Екатерина 2 подняла страну хорошо при ней были очень хорошие и умные военачальники такие как суворов, кутузов. Если бы не было переворота то при Петре 3 Россия могла очень сильно упасть в развитии упала бы экономика
Объяснение:
Однією з перешкод на шляху радянізації західноукраїнських земель партійно-державне керівництво вважало існування Української греко-католицької церкви (УГКЦ), яка була носієм української національної ідеї, могутнім фактором впливу на самосвідомість населення західних теренів України, помітним явищем не лише в релігійному, а й у суспільно-політичному житті регіону. Своєю чергою, комуністичні зверхники Москви і Києва вважали УГКЦ колаборантом, оскільки, мовляв, усі 32 делегатури "дистрикту Галичина" очолювали уніатські священики, а також церква брала участь у формуванні української дивізії "Галичина" у складі вермахту, мала тісні контакти з німецькою окупаційною адміністрацією, активно і послідовно підтримувала Організацію українських націоналістів, Українську повстанську армію. Відкидаючи звинувачення у вигаданих гріхах колаборації і прагнучи зберегти свою церкву, у складі якої функціонувало понад 3 тис. парафій, близько 4,5 тис. храмів, які відвідувало 4,3 млн вірян, керівництво УГКЦ постійно шукало контактів із вищими органами політичної влади та державного управління СРСР. У жовтні 1944 р. митрополит Андрей Шептицький надіслав листа до Ради у справах релігії при уряді СРСР, у якому висловив готовність співпрацювати з радянською владою. Але порозумітися главі УГКЦ з кураторами церкви так і не вдалося. Незабаром, 1 листопада 1944 р., митрополит помер. Його похорон перетворився на демонстрацію величі УГКЦ, духовної та етнічної консолідації населення Західної України. Наступником владики став Йосип Сліпий. У своєму зверненні "До духовенства і віруючих" він закликав УПА до припинення збройної боротьби. Вже в грудні 1944 р. митрополит Йосип Сліпий направив до Москви повноважну делегацію, якій доручив запевнити Раду у справах релігії при РНК СРСР у тому, що УГКЦ завжди стоятиме на позиціях дотримання радянських законів, сприятиме миру і злагоді в державі. Після консультацій з В. Молотовим і М. Хрущовим, головою Ради у справах релігії при уряді СРСР І. Полянським радянський уряд гарантував, що УГКЦ не матиме перешкод у своїй діяльності. Очевидно, Й. Сталін та його найближче оточення у зв'язку з війною не хотіли вступати у відкритий конфлікт з УГКЦ, сподіваючись ретельно підготувати план її повної ліквідації.
Объяснение: