Відповідь:
Тю́ркский кагана́т, Тю́ркютский кагана́т — крупное средневековое государство в Азии, созданное племенным объединением древних тюрок во главе с правителями из рода Ашина. Одно из крупнейших государств в истории. В период наибольшего расширения (конец VI века) контролировало территории Северо-Восточного Китая (Маньчжурии), Монголии, Алтая, Восточного Туркестана, Западного Туркестана (Средней Азии), Казахстана, Крыма и Северного Кавказа. В 542 году этноним «тюрки» впервые встречается в китайских источниках.
Пояснення:
Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. З розселенням арійських племен по цілій Європі й великій частині Азії, почали вибиватися поміж іншими племенами й слов’яни, що первісно займали землі поміж рікою Одрою на заході, Дніпром на сході, Карпатами й Судетами на півдні й прибережною, над балтійською смугою на півночі. До самого балтійського побережжя вони не доходили, так само, як дуже довго держалися здалека від чорноморського побережжя.
Слов’яни були вдачі войовничої, сміливі й жорстокі, а при тому надзвичайно свободолюбні. Вірили в сили природи, але релігія була краще розвинута в західних, аніж східних слов’ян.
Займаючись скотарством і бджільництвом, особливо поширили слов’яни хліборобство й огородництво. Доказ на це - спільні всім слов’янам назви жита, пшениці, ячменю, вівса льону, конопель, сіна, овочів, ягід, а далі рала, серпа, коси, мотики, лопати, ратая, орання, сіяння, жатви, і т. п. З ремесел знали ткацтво й кушнірство та домашнє майстерство, при якому послугувалися сокирою, долотом і кліщами. Жили селами й оборонялися перед ворогом у городах, що їх обводили окопами. Їх зброєю були лук, стріли, меч. Рахувати вміли до тисячі. Вміли будувати хати з вікнами й дверми, варити мед і виробляти з молока сир та масло. З окрас носили персні та гривні.
В арабських джерелах згадується про союзи слов'янських племен - об'єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов'яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов'ян у Східній Європі називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в'ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.
Прабатьківщина слов’ян
Слов'яни - одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. Точно час виокремлення її з індоєвропейської спільноти ще не встановлено.
Як відомо, існує кілька концепцій про прабатьківщину слов'ян. Так, згідно з дунайською концепцією, яка походить з найдавнішого літопису - "Повісті временних літ" літописця Нестора, слов'яни довгий час жили на берегах Дунаю, звідки й почали розселятися.
За другою концепцією - вісло-одерською - прабатьківщиною слов'ян була територія сучасної Польщі.
Згідно з третьою концепцією, яку підтримує переважна більшість дослідників, давні слов'яни розселялися між Дніпром і Віслою.
Ґрунтуючись на археологічних даних, багато вчених роблять висновок, що слов'яни (протослов'яни), принаймні від часу виокремлення їх у II тисячолітті до н. е. з індоєвропейської спільноти і до раннього середньовіччя (коли їх існування було зафіксовано писемними джерелами й підтверджено археологією), змінювали місця свого проживання. Тому кожна з наведених концепцій, найімовірніше, фіксує той чи інший етап розселення слов'ян на початку їхньої історії.
Розселення слов’ян
Писемні джерела І тисячоліття до н. е. фіксують розселення слов'ян на межі лісової і лісостепової зон у межиріччі Дніпра і Верхньої Вісли. Це підтверджують і нові археологічні матеріали (які до того ж свідчать про спадкоємність матеріальних пам'яток у цьому регіоні), і лінгвістичні дані.
Згідно з археологічними дослідженнями, починаючи із середини І тисячоліття до н. е. слов'яни поділялися на східних і західних. Тоді ж формувалась і південна група слов'ян. У першій половині І тисячоліття до н. е. у південних районах Східної Європи крім слов'ян жили також пізні скіфи, сармати, готи, фракійці, які у IV-V ст. відійшли на південь і південний захід або ж були асимільовані слов'янським населенням.
Візантійські автори VI ст. Прокопій Кесарійський, Менандр Потиктор, Маврикій Стратег знали слов'ян під назвою венедів, антів та склавінів і характеризували їх як численний народ, який брав активну участь в історичних подіях Південної і Південно-Східної Європи.
Я извиняюсь если ответы не правильные
ответ: Я проснулся, встал, подтянулся, попил чай, поел кулиш. Потом умылся, покормил коня, пошел к друзьям. Мы попили с ними чая опять. Мы играли на бандурах. Я был доволен этим днем.
Пришел казак на Запорожскою Сичь и его повесили.
Однажды Петр Иван проснулся утром и услышал хорошую новость: «его заменили в должности». Теперь он не мелкий кошевой атаман, а обозный. Петр стал собираться на новую работу. Съев на завтрак свою любимую еду (овсяная каша с хлебом и на десерт вишня с медом) он пошел на работу. Атаман сначала приказал почистить пушки и потом запасти железо для изготовления ядер. Петр подозвал 5-ть казаков и они начали работу, через пол часа все было готово. Атаман сказал, что в свой первый день Иван справился не плохо и приказал Петру осмотреть новые пушки. Что бы выполнить приказ он подозвал еще казаков. Через несколько часов все было готово.
Казак Иванко
Иванко был простым казаком. Иванко просто работал на своем поле. Пока не началась война со Швецией. У русских было мало сил, что бы выдержать массивную атаку шведов. И его и еще 10 000 казаков взяли на войну. Он гордо и смело дрался со шведами и еще несколько миллионов войн. Иван стал командиром полка за смелость. Но они проиграли. Тогда он придумал оптимальный план, благодаря ему они отвоевали свои земли и Ивану поставили памятник.
Казаки были свободны. Они занимались земледелием и воевали. Для этого они шли на Запорожскую Сечь. Их день был загружен военной подготовкой и земледелием. Иногда они занимали свое время войнами. Но им это не очень нравилось. Но все равно долг важнее. Так должен думать каждый казак.
Обыкновенный казак занимался скотоводством, делал оружие, делал походы, выращивал пшено, ячмень, гречку и т.д. Играл на бандуре, слушал думы, рассказы байки, песни, учил детей воевать, играл на литаврах, готовил еду, занимался планом нападения на врага, приходил на Раду, воевал с врагами, заправлял оружие, точил сабли и нож. Кормил, поил коня, делал подковы.
Объяснение: