Грецькі поліси та Рим були розташовані в Середземномор'ї. Рим асимілювався до грецького життя, але, зрештою, існували ще великі відмінності між Давнім Римом та давньогрецькими полісами, особливо Афінами. Історію стародавніх римлян та давньогрецьких міст-держав можна порівняти використовуючи економічні, соціальні та політичні аспекти. Однак, ми зосередимося на суспільній структурі.
У порівнюваних країнах спільним є те, що там були соціальні класи, створені різницею багатств (за матеріальним принципом). Соціальні класи греків включали рабів, вільних людей, метики (чужинці, які проживали на території полісу), громадяни, військові та жінки (варто виділити окремо, так як, попри те, що вони входили в усі вище перелічені класи, права у них відрізнялися від прав чоловічої частини населення). В Римі були раби, вільні люди, військові, плебеї та патриції. Римські жінки вважалися громадянами з правами, яких не було у грецьких полісах. У полісах Греції, жінки не могли володіти майном, повинні бути усамітненими та займатися лише домашніми справами. Основним їх обов'язком було виконання домашніх справ, одруження та народження дітей на відміну від Риму, де жінок цінували за відданість, смирення, вірність чоловіку, та вони мали свободу пересування та могли володіти майном. У грецькій родині, ойкос, сини могли оскаржувати право своїх батьків керувати сім'єю; в римській родині ж, сини цього права не мали.
В пореформенное время в России завершился промышленный переворот. Освобождение крестьян привело к созданию рынка свободной наемной рабочей силы. После 1861 г. возникли все предпосылки для окончательного превращения мануфактурного производства в фабричное, для замены мускульной силы рабочего силой пара, для перехода к машинному производству и, как следствие, для утверждения и развития капиталистической промышленности.
К началу 1880-х гг. основная промышленная продукция стала производиться на фабриках и заводах с использованием машин и механизмов, приводимых в движение силой пара. К концу века завершался процесс превращения промысловых ткацких сел и деревень в фабрично-заводские поселки. В 1890 г. в 329 таких поселениях работала 451 тыс. рабочих, 52 % рабочих крупной промышленности. Фабричное производство на основе вольнонаемного труда оттеснило на второй план мануфактурное во всех ведущих отраслях. В конце 70-х гг. XIX в. на 50 тыс. механических ткацких станков производилось 58 % продукции текстильной отрасли. Фабрики давали три четверти текстильной и более 80 % металлообрабатывающей продукции, около 90 % продукции сахароварения (за 30 лет потребление сахара выросло втрое — до 6 фунтов в год на душу населения). Две трети необходимых для металлургии энергетических мощностей давали паровые машины и турбины. Ручной труд занимал ведущие позиции лишь в кожевенной, мебельной и в некоторых отраслях пищевой промышленности.
Данные археологии говорят о том, что в VI и V тысячелетиях до н. э. сначала в Северной, а затем и в Южной Месопотамии существовали оседлые поселения, жители которых занимались не только охотой, рыболовством и собирательством, но также земледелием. И в северной и в южной частях Двуречья возникали как близкие друг другу, так и существенно различающиеся между собой культуры. До нас дошли следы этих культур: изделия из камня и глины, сосуды с характерным для каждой из них орнаментации, орудия труда, охотничье оружие, украшения, фигурки и статуэтки, отражающие древнейшие верования.Наши сведения о народах, которые некогда жили на этой территории, создавали здесь древнейшие культуры и основывали первые поселения, очень скудны. К числу наиболее древних поселений принадлежит открытое в 1948 г. экспедицией Роберта Брейдвуда поселение в Калат Джармо, возникшее, по-видимому, в VII тысячелетии.