Метою культурної революції було формування у свідомості мас певних стереотипів, які б зробили поведінку широких верств населення прогнозованою та контрольованою з боку органів радянської влади. В останні роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків соціалістичного будівництва — поряд з індустріалізацією та колективізацією сільського господарства. У сфері культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так званих «буржуазних спеціалістів». Тому постало завдання створити власну інтелігенцію або змусити «буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібне радянській владі. Незгодних чекали репресії.
Попри все, 1920-ті рр. були періодом небаченого розвитку, надій і сподівань в українській культурі. Недарма ті часи називають періодом відродження культури. Україномовна освіта та її підтримка з боку держави мали велике значення для розвитку національної культури. Однак головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила культурну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень.
Сравните устройство Римского общества с Греческим полисом. Что между ними общего, а что отличного
Сходства: 1. Существовали выборные государственные должности 2. Долговое рабство было ликвидировано по требованию свободной бед- ноты 3. Полноправным населением являлись те граждане,которые имели определенные права и обязанности: а) право на участие в народном собрании б) право занимать должности в) обязательная военная служба 4. Неравные права были у: а) рабов и свободных граждан б) мужчин с женщинами в) старожилов с переселенцами.
Различия: 1.Народная власть в Риме носила номинальный характер, государственная власть находилась в руках патрициев В Афинском полисе народовластие афинян было демократичным 2.В Афинском полисе не было консулов, народных трибун и сената там был был ареопаг - орган власти в Древней Греции 3.Важнейшей задачей Римской республики была организация военных действий с целью захвата новых земель В Афинском полисе военные действия были направлены на защиту интересов Афин и Афинского морского союза
Метою культурної революції було формування у свідомості мас певних стереотипів, які б зробили поведінку широких верств населення прогнозованою та контрольованою з боку органів радянської влади. В останні роки непу утверджувалися погляди на культуру як на один із напрямків соціалістичного будівництва — поряд з індустріалізацією та колективізацією сільського господарства. У сфері культури не вистачало інтелігенції, радянське керівництво залежало від так званих «буржуазних спеціалістів». Тому постало завдання створити власну інтелігенцію або змусити «буржуазних спеціалістів» робити те, що потрібне радянській владі. Незгодних чекали репресії.
Попри все, 1920-ті рр. були періодом небаченого розвитку, надій і сподівань в українській культурі. Недарма ті часи називають періодом відродження культури. Україномовна освіта та її підтримка з боку держави мали велике значення для розвитку національної культури. Однак головним поштовхом до відродження була революція, яка сповнила культурну діяльність відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень.