В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Швеції і Московського царства, але також і України. Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави.
Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.
Полтавська битва мала далекосяжні наслідки і для всієї Європи. Шведський історик Петер Енґлунд зазначає:
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
В історії війн деякі битви вирішували долю поодиноких народів та держав на довгі десятиліття — а то і століття. До таких битв належить без сумніву і битва під Полтавою, яка вирішила долю не тільки Швеції і Московського царства, але також і України. Для України наслідком Полтавської катастрофи була московська військова окупація й щораз більше обмеження автономних прав Козацько-Гетьманської держави.
Лівобережна Україна 1709 року зазнає відчутного удару по своєму самоврядному статусу.
Полтавська битва мала далекосяжні наслідки і для всієї Європи. Шведський історик Петер Енґлунд зазначає:
Від дня Полтавської битви закінчився період шведського панування, Московське царство почало звільнятися від свого старого ворога, могутнього сусіда, який закривав вихід до Балтійського моря. Водночас, Полтавська битва стала колосальною катастрофою не тільки для Швеції, але й для Європи; вона зламала колишній баланс влади, — могутність після Полтави переходить від Швеції до Московського царства, яка міцніє і перетворюється у велику державу.
З самого юного віку дітей підготовляли до серйозних випробувань. А щоб закріпити навички справжніх воїнів і показати успіхи, вони повинні були брати участь в спеціальних святах у храмі Артеміди Орфии.
Навіть побутові умови мали свої особливості. Сон на жорстких очеретяних підстилках, інтенсивна фізична підготовка, суворе виховання. Спартанські діти були позбавлені ласки й уваги на відміну від сучасних дітей, які часто бувають розпещені.
Навчанню грамоті не давалося настільки велике значення, дітей навчали лише її необхідним азам. А, наприклад, ораторському мистецтву приділялося велика частина часу. Неуважних ораторів з відсутністю красномовства демонстративно висміювали.
З роками виховання ставало набагато суворішим: дітям стригли наголо волосся, вчили ходити босоніж, як правило, без одягу, очерет збирали без до ножів, хлопці брали участь у різних змаганнях. І що найпарадоксальніше, так виховували не тільки хлопчиків, але і дівчаток!
Якщо думки сучасної дівчини зайняті зовнішністю, успіхами в кар'єрі, особистим життям, то спартанські дівчата про це навіть і не мріяли. Їх більше турбували питання, пов'язані з метанням дисків, боротьбою, бігом і іншими змаганнями.
Діти в Спарті перебували в необмеженій власності держави. Відразу після народження вони піддавалися ретельного огляду. Слабких і калік скидали у прірву з Тайгетской скелі.
Можливо, спартанське виховання і було ефективним у тій історичній епосі, в якій воно і зародилося. Але в сучасному світі все виглядає інакше. Не потрібно завойовувати чиїсь території, постійно захищатися від нападу ворогів.
Деякі батьки можуть заперечити, згадавши про міцні фізичний розвиток і здоров'я спартанців, а так же про силу духу, який в них виховували. Можливо це і так, але необхідно бачити й інший бік такого виховання: безжалісність, невпевненість в собі, пасивність, жорстокість, яких і без спартанського виховання вистачає в нашому житті.
Объяснение: