Зважаючи на реальні обставини, Апостол узявся за здійснення реформ, спрямованих на впорядкування державного життя Гетьманщини. Реформи провадились у сферах судочинства, фінансів, земельних справ, торгівлі тощо. Із метою врегулювання земельних справ Апостол протягом 1729–1731 pp. провів генеральне слідство про маєтності. Внаслідок такого заходу в державне користування було повернуто чимало земель, безпідставно захоплених для приватного володіння.
Чимало зусиль докладав Апостол для пожвавлення української торгівлі. Гетьман зумів домогтися скасування багатьох обмежень та утисків, запроваджених Петром І. Так, наприклад, за сприяння Данила Апостола українським купцям повернули право вивозити товари на західноєвропейські ринки; знову було налагоджено торговельні зв'язки з Кримом тощо.
Здійснюючи реформу фінансів, Апостол уперше встановив точний бюджет державних видатків; при цьому з-поміж видатків виокремив ту частину, що мала використовуватися на утримання козацької адміністрації, найманого війська, артилерії тощо. Гетьман також визначив наповнення державної скарбниці Гетьманщини.
Зміни в судочинстві стосувалися реформування судів, запровадження обов'язкових документів, зведення до одного збірника законів, що використовувалися в українському судочинстві. Полкові суди поділялися на два різновиди: для справ важливих і кримінальних (тобто злочинів) і для справ дрібних. Сотенні й сільські суди перетворювалися на колегіальні (колективні, спільні).
Крім того, долаючи спротив московського уряду, Апостол відновив право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників. За гетьманування Апостола вдалося значно зменшити кількість росіян в українській адміністрації. Було обмежено до шести кількість російських полків в Україні.
Отже, Д. Апостол спромігся тимчасово пригальмувати процес перетворення Гетьманщини на адміністративну одиницю Російської імперії, втримати, бодай на деякий час, ті права і свободи, які ще лишалися в українців. Його діяльність мала позитивне значення для розвитку української економіки, права, культурного і церковного життя, але брак своєї повноцінної суверенної держави, зростаюча залежність від Російської імперії робили ці здобутки уряду Апостола недовговічними.
Объяснение:
Велике переселення народів. З III століття варвари стали представляти все більш серйозну небезпеку для імперії. Для боротьби з ними римська армія була розділена на війська «прикордонні» і «рухливі». Чисельність армії росла, в IV столітті вона налічувала вже 75 легіонів. Колись служба в армії дозволялось тільки римським громадянам. У часи розквіту імперії вона стала добровільним і добре оплачуваною ремеслом. Але з часом римляни все частіше воліли воювати з варварами руками самих варварів. Цілі загони північних сусідів Риму – германців – переходили на римську службу, зобов’язуючись брати участь у походах імператора і захищати землі імперії від своїх одноплемінників. У IV столітті з германців набиралася палацова варта, їхні вожді почали грати важнуюроль при дворі.
Десятки азіатських і німецьких племен знімалися з насиджених місць і нестримною лавиною прагнули на землі імперії. Це величезне пересування племен, яке відбувалося протягом кількох століть і розтрощивши Римську імперію, згодом назвали Великим переселенням народів. Вирішальні події розгорнулися в 70-х роках IV століття, коли в римські межі вступили німецькі племена готів. Цей народ, довгий час жив на північно-східних кордонах імперії, під тиском азіатських кочівників гунів переправився через Дунай і з дозволу імператора оселився на римській території. У 378 році незадоволені утисками місцевої влади готи повстали. Під Адріанополем, розташованим неподалік від Константинополя, готи розбили вщент римську армію на чолі з імператором. Від неминучої катастрофи держава врятував новий імператор Феодосії I Великий (379-395), прозваний «другом готовий». Імператор встановив мир з німцями і всіх їх взяв на службу. Він сподівався, що варвари стануть кращими правоохоронцями римської землі, ніж самі римляни. З готів, вандалів і франків Феодосії склав армію для боротьби зі своїми суперниками. У роки його правління німецькі вожді ставали навіть римськими полководцями і сенаторами.
Знайдіть на карті місця розселення готів, вандалів і франків.
Поділ імперії. Доля Стародавнього Риму. З 395 року сини Феодосія – Гонорій і Аркадій стали керувати імперією спільно. Двір Аркадія перебував у Новому Римі – Константинополі, столицею Гонорія стала Равенна, розташована на півночі Італії. З цього часу можна говорити про початок поділу Римської імперії на Західну і Східну. Майже сто років кожна з них управлялася «своїми» імператорами. У них були свій двір, сенат, армія, що складалася в основному з варварів.
Готи, порушивши укладені раніше договори, взялися спустошувати римські провінції. Найбажанішою здобиччю для варварів став Рим. 24 серпня 410 року позбавлений захисту місто було захоплене і розграбоване. Розорення Вічного міста потрясло весь римський світ.
Однак варвари в Римі не залишилися. Розграбований місто було повернуто імператору, а готи пішли за Альпи і осіли в Галлії. У равеннского уряду вистачало військ тільки на оборону Італії. Полчища варварів остаточно прорвали кордон по Рейну. За наступні десятиліття вони розселилися в Іспанії, Галлії, Північній Африці. В очах місцевих жителів не прибульці були жадібними завойовниками, яким доводилося віддавати до половини своєї землі. Довгий час різні народи жили пліч-о-пліч, не змішуючись один з одним, зберігаючи свої закони і життєвий уклад.
Объяснение: