ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Объяснение:
1.Віра в єдиного бога-Аллаха
2. Віра в ангелів. Склалася в ісламі на підставі коранічних уявлень. Ангели, — це істоти, які виконують веління Аллаха, охороняють рай та пекло.
3. Віра в Святе Письмо. Коран мусульмани вважають священною книгою ісламу — найвищим одкровенням.
4. Віра в пророків та посланництво Мухаммеда. Про це свідчить формула: немає Бога, крім Аллаха.
5. Віра в кінець світу та загробне життя.
6. Віра у визначення долі людини Богом.
7. Віра у воскресіння після смерті.
Усі чотири школи включені до вільної системи мусульманського права — шаріату. Мусульманське право єдине: воно не поділяється на цивільне, кримінальне, релігійне. Тісно пов'язане з релігією і визначене в своїх основних принципах авторитетами каламу, — це право передусім релігійне, яке враховує і норми звичаєвого права та адату.
1. Я думаю, что не оправдано, так как Россия и начала эту войну, напав на Ливонский орден, надеялась, что просто заберёт эти земли, но уже через несколько лет, за Орден вступилась Речь посполитая, к тому же на юге напали Крымские татары, а с севера - Швеция. Все эти страны очешь сильно подбили авторитет Русского царства. Во-вторых, разумеется, Россия смогла бы решить впе свои географические проблемы, так как имела сильную, но не на то время дипломатию, в то врямя, бояре растащили все, а все дельные люди погибли. В-третьих, после этой войны Россия получила очешь сильный удар по экономике, военному строю, дисциплине и централизации, если бы не выступала в войну, все было бы немного лучше, так как позже появится опричнина, но все же, после Ливонский войны положение России было хуже некуда, не начиная войну, Россия при сильной дипломатии в будущем конечно же решила бы все геополитические вопросы.
2. Я считаю, что преимущественно положительные, так как Иван Грозный сумел окончательно централизировать власть и соссредоточить ее в руках царя, не без опричнины, котороя все же уничтожила пол страны, смогла сохранить власть царя на высоком уровне. Во - вторых, Иван решил многие проблемы как экономического, так и житейского нрава, а именно обеспечил нормальную подачу провизии, сделал много для улучшения земледелия и скотоводства. В-третьих. Так же увеличил армию, включая частое введение пушек, или их подобия и огнестрела по типу пищалей. Теперь начала свое существование новая постоянная армия, набиравшееся их крестьян и горожан - стрелецкая армия. Была вооружёна пищалями и боевыми топорами, или мечами.