1. Усиление роли гвардии.
2. Это манифест Емельяна Пугачева.
3. Ларга, Кагул, Туртукай.
4. Это была Екатерина II.
5. Передача церковных земель государству - это секуляризация.
6. 1768 год, при Екатерине.
7. Капитанов-исправников ввели в 1775 году.
8. При Екатерине были Панин, Орлов, Потемкин.
9. Это было присоединение Крыма.
10. Грейг, Ушаков, Спиридонов - флотоводцы.
11. Паровая машина - Иван Ползунов.
12. Ломоносов - русский энциклопедист, противник норманнской теории.
13. Камчатку исследовал Крашенинников.
14. Берингов пролив открыл Беринг.
15. Указ о трехдневной барщине издан Павлом I.
16. Пугачевское восстание не имело никакого отношения к дворцовым переворотам.
17. Кабинет министров был создан Анной Иоанновной вместо упраздненного ей Верховного тайного совета.
18. 1762 - переворот против Петра III и его убийство.
19. Указ о вольности дворянской - освобождение дворян от обязательной военной службы.
20. Это было в 1731 году.
Радянська «українізація» істотно відрізнялася як від попередньої українізаційної політики та практики Української Центральної Ради, Української Держави і Директорії[4], так і від українізаційних заходів, до яких вдавалися національно-демократичні сили періоду існування царської Росії[1].
За доби царату боротьба за українську національну справу велася переважно в культурній сфері: за школу з українською мовою навчання, україномовний друк тощо. Українські національні уряди вживали термін «українізація» для позначення процесів «дерусифікації», повернення народу до рідної мови та культури, власних історичних традицій і, головне, до власної державності[1]