Традиційно вважається, що і Данило Галицький прийняв корону (після двох відмов) через необхідність боротьби з татарами. Однак не менше його цікавили й інші вектори зовнішньої політики: боротьба за австрійську спадщину (після смерті австрійсько-штірійського герцога Фрідріха ІІ) та землі литовців, прусів, ятвягів на півночі.
Посланець Інокентія ІV абат Опізо в 1253-му привіз до Дорогочина (тодішня західна околиця Галицько-Волинського князівства) королівські клейноди: корону, скіпетр і державу.
Важливим наслідком коронації стало надбання рівних прав із іншими коронованими особами Європи. За тодішньою традицією, королівський титул міг надати лише Папа Римський. Король не міг бути нічиїм васалом, а в разі нападу на його державу інші королі мали надати йому до Данило Романович отримав титул «короля Русі», а папська булла закликала володарів Чехії, Моравії, Серб я та Прусії до походу на татар під керівництвом Данила Галицького.
Объяснение:
Объяснение:
В VI в. до н. э. Греция переживала переломный момент, ее жизнь круто и быстро менялась. Города-государства расширялись, завоевывая себе жизненное пространство, менялся уклад жизни, людей все больше заботили прибыль от торговли и увеличение количества рабов, они начинали привыкать к роскоши и богатству. Частые междоусобные войны держали всех в постоянном напряжении, приучая людей жить сиюминутными интересами. Религия к тому времени утратила свое значение, очеловеченные боги, наделенные обычными нашими недостатками, с их печалями и радостями, ссорами и примирениями, вспышками страстей и эмоций опустились столь низко, что потеряли свою роль оплотов мирового порядка и проводников высших законов и принципов.