осмотр
содержимого документа
Влияние революционных идей на Европу XIXвека
Раздел долго планирования Раздел 7 урок 1
Школа: КГУ «Школа – гимназия № 10» г. Усть - Каменогорск
Дата 19.02 Ф.И.О учителя Лобачёва Ольга Дмитриевна
Класс 8 А, Б класс Участвовали 8 А - Не участвовали 8 А - 8 Б -
8 Б -
Тема урока
Насколько были не схожи пути объединения Италии и Германии?
Цели обучения, достигаемые на этом уроке
7.3.1.4 определять значение становления национальных государств (Италия, Германия), сравнивая исторические события разных стран в один и тот же период времени;
7.3.2.5 использовать понятия «либерализм», «консерватизм», «социализм», «марксизм», «национализм» для объяснения исторических событий
Цель урока
Проанализировать различные источники информации, провести классификацию причин и путей объединения государств,
Определить особенности процессов объединения Италии и Германии, роль исторических личностей в процессе объединения
Сделать выводы о значении объединения Германии и Италии для развития исторических событий в Европе в конце XIX – начале XX века
Критерии оценивания
Учащиеся:
Работая с исторической картой, определяет особенности географического положения государств Италии и Германии - все
Прослеживает изменение границ государств в результате политических процессов - все
Работая с различными источниками информации, анализирует причины объединения Италии и Германии - все
Проводит классификацию причин и путей объединения государств по категориям - некоторые
Определяет роль личностей в процессе объединения государств на примере Джузеппе Гарибальди, Отто фон Бисмарка - большинство
Приводит аргументы, обосновывая свой выбор - все
Объясняет и использует понятия «империя», буржуазная революция, реформы, объединение «сверху», объединение «снизу» - большинство
Использует понятия «национализм», «консерватизм», «либерализм» - некоторые
Языковые задачи
Учащийся использует предметную терминологию:
Революция
Реформы
Буржуазия
Империя
Модернизация
Политические идеи и течения
Воспитание ценностей
Коллективизм, толерантность, высокий уровень культуры поведения, этики взаимоотношений
Межпредметные связи
География
Исторический концепт
Причина и следствие, значимость
Предшествующие знания об особенностях развития Италии и Германии в период средневековья и начала нового времени
Предшествующие умения: опыт проведения самостоятельного анализа
Объяснение:
Від 11 ст. поземельні відносини регулювалися як нормами звичаєвого права, так і відповідними законодавчими актами, записаними в "Руській правді" (у різних редакціях). За часів Золотої Орди ординські хани й намісники – баскаки – безпосередньо не втручалися в місцеві поземельні відносини. Боротьба сільських общин за права на З. помітно стримувала зростання великої земельної власності удільних князів і місцевих можновладців. Після розпаду Золотої Орди настав новий період у перерозподілі українських земель: почалося масове великими князями Великого князівства Литовського (ВКЛ) і королями Польщі значних територій землевласникам, які їх підтримували. Якщо в 2-й пол. 14 ст. в Україні налічувалося лише кілька десятків князівських маєтків, то на середину 16 ст. існували вже тисячі панських і шляхетських господарств, понад 100 родин магнатів. На той час у селянському господарстві важливою господарською одиницею продовжувало лишатися дворище (відоме в документах під назвами "сім'я", "братчина", "служба"). Були поширеними З. і землекористування сябрів – селян (найчастіше родичів), які жили, як правило, в спільному дворі кількома хатами, вели самостійні господарства, але певними угіддями (сіножаті, пасіки, рибні лови, пасовиська тощо) користувалися разом (траплявся поділ на паї). Згідно із земельною реформою 1557 (див. "Устава на волоки" 1557), запровадженою королем польським і великим князем литовським Сигізмундом ІІ Августом, угіддя землероба офіційно вважалися власністю верховного правителя, а отже, всі землекористувачі повинні були відбувати повинності на його (верховного правителя) користь. Це положення закріпили Статути Великого князівства Литовського 1566 і 1588. Навіть осілі козаки (починаючи з 1-ї половини 16 ст., вони володіли землею та мали значні привілеї в Речі Посполитій, Гетьманщині, Слобідській Україні) змушені були нести військову службу та відбувати повинності на користь держави в цілому і тих чи інших можновладців зокрема. Відмова коритися цьому нерідко призводила до втрати землі, а подекуди – й до репресивних заходів з боку властей. Найбільш широкі права в З. мали козаки Вольностей Війська Запорозького низового, де практично не існувало великої власності на землю та кріпацтва. Особливо обмеженими права щодо З. були у селян, які господарювали на західноукраїнських землях (переважна частина цих земель з кінця 14 ст. до 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебувала під владою польської шляхти).
1 - Б
2 - В
3 - А