Литовські статути
Статут Великого князівства Литовського увібрав у себе основні положення державного, цивільного, сімейного, кримінального і процесуального права князівства, норми римського, руського, польського і німецького кодифікованого звичаєвого права, відповідна місцева судова практика, «Руська правда», польські судебники. Його положення були чинними на землях Литви і України аж до середини XIX століття.
Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану й походження, віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т. ін. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян. Литовський статут був основним збірником права в Україні з XVI ст. до 40-х років XIX ст
Объяснение:
Современниками Александра II были:
б) П. С. Нахимов (1802 -1855 гг.);
в) М. А. Бакунин (1814-1876 гг.);
д) А. М. Горчаков ( 1798- 1883 гг.);
е) М. Д. Скобелев ( 1843 -1882 гг.);
и) К. П. Победоносцев ( 1827- 1907 гг.);
м) Д. И Менделеев (1834-1907 гг.).
Не были современниками императора:
а) Н. Н. Новосильцев (1761 - 1838 гг.);
г) М. И. Кутузов (1745-1813 гг.);
ж) П. И. Пестель (1793 - 1826 гг);
з) Б. М. Хмельницкий (1595-1657 гг.);
к) С. Т. Разин (1630 -1671 гг.) ;
л) Людовик XIV ( 1638-1715 гг.).