многие ремесленники убегали из деревень, спасаясь от своих господ, или переходили с места на место в поисках работы. поселения ремесленников возникали
на перекрестках дорог,
у речных переправ,
вблизи удобных морских гаваней,
у стен больших монастырей и замков феодалов,
около резиденций короля, епископа, правителя области.
господа давали заказы на изготовление дорогих вещей: мебели, одежды, оружия, украшений. за стенами крепостей можно было найти защиту в случае войны. сюда часто приезжали и поселялись купцы. из ближайших деревень приходили крестьяне, чтобы продать продукты сельского хозяйства и купить нужные вещи или собрать деньги в уплату господину. в этих местах ремесленники могли продать свои изделия и купить сырье, торговцы - сбыть и приобрести новый товар. так появился новый слой общества - горожане и новый вид поселения - город.
для защиты от нападений горожане огораживали свой поселок рвом, валом и частоколом наверху. эти укрепления позже заменяли каменными стенами. войти в город можно было только по подъемному мосту через массивные ворота, всегда зорко охранявшиеся стражей. лишь большому войску, имевшему осадные орудия, было под силу штурмовать городские укрепления.
раньше всего, уже в ix веке, возродились древние и возникли новые города в италии и на юге франции. возникло много городов по берегам больших судоходных рек рейна и дуная.
в x-xi веках появились города и в других странах западной и центральной европы.
в xii-xiii веках в европе насчитывались уже многие тысячи городов.
адміністративно-територіальний устрій українських земель у російській імперії не враховував історичних традицій адміністративного устрою наддніпрянщини й мав на меті їх у відповідність до інших регіонів у її складі. в імперських колах стосовно українських земель використовували інші назви: правобережжя називали південно-західним краєм, південь — новоросією, лівобережжя і слобожанщину — малоросією.
губернія — основна адміністративно-територіальна одиниця в російській імперії із 1708 р.
повіт — адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських землях із другої половини xiv ст. до 1923 р. генерал-губернаторство — адміністративно-територіальна одиниця в російській імперії в 1775—1917 рр., до складу якої входила одна або кілька губерній.
лівобережна і слобідська україна. кількість населення українських
_ земель, підвладних російській імперії наприкінці xviii —
у xix ст., збільшилася приблизно втричі: із 7,7 до 23,5 млн осіб. однак це відбувалося не лише за рахунок природного приросту населення, а й переселень представників інших народів до наддніпрянщини.
у російській імперії стосовно українців використовували назву «малороси», хоча в тогочасних наукових публікаціях і літературі досить поширеними були також визначення «українці» та «україна».