На планеті Земля ще збереглися місця, де люди живуть первісним життєвим устроєм. Первісний б життя – цей той, що вели люди сотні ідесятки тисяч років тому, якщо не сказати мільйони. Життя первісного суспільства проходить разом з природою, поруч з дикими звірами, де кожен день стоять завдання вижити.
Наприклад, в Африці і зараз живе плем’я пігмеїв, мисливців і збирачів, які не користуються благами цивілізації, та й просто не знають їх. Вони будують хатини з гілок і листя, в яких тільки сплять, а весь день проводять під відкритим небом. У лісі пігмеї полюють на диких кабанів, антилоп, буйволів. Тому вони приручили мисливських собак.
Пігмеї не ведуть осілого життя. Це народ лісу, вони кочують по лісі, можуть зникати там на довгі місяці. Ліс годує людей диким медом, горіхами, грибами, корінцями, ягодами, їстівними листям. Пігмеї їдять комах, термітів, гусениць. Вони відмінно знають в лісі все, що придатне для їжі. Ці люди могли б давати майстер-класи на тему «як не вмерти від голоду в диких умовах» будь-яким бажаючим.
Звичайно, сучасні пігмеї не те вже первісне суспільство, що було. Вони торгують з сусідами, вимінюють на свої продукти інші товари: ножі, фабричні майки, сіль, сокири, каструлі і сковорідки. Людині в абсолютно первісному суспільстві довелося б все робити самому, навіть мотузки вити.
Первісні люди відчували світ інакше, ніж ми. Вони боялися, але, з іншого боку, відчували природу як природне середовище проживання. Для них все було живим навколо: сира земля, туман в лісі, роса на листках, хмари, сонце і місяць.
