.ХЛОПОМАНСТВО — народницько-культ. течія інтелігенції української в Правобережній Україні, яка виникла наприкінці 1850-х рр. і протрималася до придушення польського повстання 1863—1864. Отримала назву з польс. мови на означення прихильників селянства; згодом цю назву перебрали самі її учасники. Цей рух під впливом ідей Заходу проявився спочатку серед освіченої молоді, зокрема студентів Ун-ту Святого Володимира в Києві, які належали до польських або давно сполонізованих укр. шляхетських родин, але внаслідок народницького світогляду почали відмовлятися від соціальної й культ. солідарності зі своїм станом і намагалися зблизитися з місц. укр. селянством. Усвідомивши, що варто служити тому народові, серед якого живеш, вони переходили в православ’я, відмовлялися від підтримки польс. руху, відійшли від польс. студентських орг-цій і заснували укр. громаду. Почали говорити й писати по-українськи, брати участь у сел. святах, вдягалися в нар. одяг, вживали сел. їжу, вели сел іб життя, родичалися і навіть одружувалися з селянками. Так вони підкреслювали, що на відміну від рос. д-ви визнають існування укр. народу.
Через свої радикальні погляди хлопомани викликали підозру як у поляків, так і в росіян. Патріотично налаштовані поляки вважали хлопоманів зрадниками "польської справи" та помстилися їм, надавши інформацію про них рос. властям; рос. влада та прихильники її зміцнення в Правобереж. Україні також ставилися до хлопоманів з підозрою та вважали, що ті в такий іб намагаються прив’язати простий народ до польс. національності, підбурюють його незадоволення рос. владою ("москалями"), використовують незнання ним великорос. літ. мови. При Київському генерал-губернаторстві була створена слідча комісія, щоби з’ясувати основи хлопоманського руху. Один з авторів статті, вміщеної у "Вестнике Юго-Западной и Западной России", назвав їх "істинними дітьми Польщі, які тягнуть народ до заклятого ворога", та звинуватив, що вони першими почали називати "малоросів" українцями для того, аби відібрати в назві народу нелюбиме ними слово "Русь" і таким чином зменшити перед польс. небезпекою чисельність "руського" народу.
Із 1859 хлопомани працювали в Київ. громаді (див. Громади); допомагали організовувати недільні школи, співпрацювали з редакцією "Основи". Під час літніх вакацій організовували мандрівки по Україні, щоб пізнати край і його людей. Після польс. повстання 1863—64 припинили свою діяльність, перенісши її без орг. оформлення до Київської громади. Хлопомани внесли великий вклад у формування укр. ідентичності, розпочавши дослідження історії, к-ри народу, та у формування худож. укр. літератури на основі нар. мови. Своєю діяльністю вони заклали чіткі світоглядні орієнтири щодо формування нації української для майбутніх поколінь.
Отто Бисмарк вошел в историю как первый канцлер Германской империи. Под его руководством было осуществлено объединение Германии путем "революции сверху". Во второй половине девятнадцатого века для многочисленных немецких государств остро встал вопрос о необходимости объединения. Вместо Священной Римской империи германской нации, распавшейся в 1806 году, в 1815 году возник Германский Союз, в который вошли 39 независимых государств. Ведущую роль в нем играла Австрия. Однако это не устраивало Пруссию. В 1862 году Бисмарк (Otto von Bismarck) становится премьер-министром Пруссии. Именно с войн Бисмарк рассчитывает определить судьбу Германии. Соперничество между Австрией и Пруссией вылилось в 1866 году в открытую войну. Прусская армия быстро разбила австрийскую. Германский союз объявляется распущенным. Вместо него в 1867 году по инициативе Бисмарка создается новое объединение - Северогерманский союз, куда помимо Пруссии входят мелкие государства Северной Германии. Однако первоначально
Главной экономической проблемой СССР после смерти Сталина было кризисное состояние советского сельского хозяйства. В 1953 г. было принято решение о повышении государственных закупочных цен для колхозов и уменьшении обязательных поставок, списания долгов с колхозов, снижении налогов с приусадебных участков и с продаж на свободном рынке. В 1954 г. началось освоение целинных земель Северного Казахстана, Сибири, Алтая и Южного Урала (освоение целины) . Непродуманные действия при освоении целины (отсутствие дорог, ветрозащитных сооружений) привели к быстрому истощению почвы.
Начало реформ принесло обнадеживающие результаты. Однако в условиях гонки вооружений советское правительство нуждалось в огромных средствах для развития тяжелой промышленности. Их главным источниками по-прежнему являлись сельское хозяйство и легкая промышленность. Поэтому, после короткого перерыва, административный нажим на колхозы вновь усиливается. С 1955 г. начинается т. н. кукурузная кампания – попытка решить сельскохозяйственные проблемы расширением посевов кукурузы. «Кукурузная эпопея» привела к снижению урожайности зерновых культур. С 1962 г. начинаются закупки хлеба за рубежом. В 1957 г. были ликвидированы МТС, изношенную технику которых колхозы должны были выкупить. Это привело к сокращению парка сельскохозяйственных машин и разорению многих колхозов. Начинается наступление на приусадебные хозяйства. В марте 1962 г. было перестроено управление сельским хозяйством. Появились колхозно-совхозные управления (КСУ) .
Главную проблему советской промышленности Хрущев видел в не отраслевых министерств учитывать местные особенности. Было решено заменить отраслевой принцип управления экономикой территориальным. С 1 июля 1957 г. союзные промышленные министерства были заменены Советами Народного Хозяйства (совнархозы, СНХ) . Эта реформа привела к раздуванию административного аппарата и нарушению экономических связей между регионами страны.
В то же время, в 1955—1960 гг. был проведен ряд мер по улучшению жизни населения, главным образом городского. Регулярно повышалась зарплата. Принят закон о снижении пенсионного возраста для рабочих и служащих, сокращена рабочая неделя. С 1964 г. введены пенсии для колхозников. Они получают паспорта наравне с жителями городов. Отменены все виды платы за обучение. Шло массовое строительство жилья, чему освоения промышленностью выпуска дешевых железобетонных стройматериалов («хрущевки») .
Начало 60-х гг. вскрыло серьезные проблемы в экономике, которая была в значительной мере деструктурирована необдуманными реформами и штурмовщиной (выдвинут лозунг «Догнать и перегнать Америку!») . Правительство попыталось разрешить эти проблемы за счет трудящихся – снижены зарплаты, выросли цены на продукты. Это привело к подрыву авторитета высшего руководства и нарастанию социальной напряженности: произошли стихийные выступления рабочих, самое крупное – в нюне 1962 г. в Новочеркасске, а, в конечном счете, – к отставке со всех постов в октябре 1964 г. самого Хрущева.
Відповідь:
.ХЛОПОМАНСТВО — народницько-культ. течія інтелігенції української в Правобережній Україні, яка виникла наприкінці 1850-х рр. і протрималася до придушення польського повстання 1863—1864. Отримала назву з польс. мови на означення прихильників селянства; згодом цю назву перебрали самі її учасники. Цей рух під впливом ідей Заходу проявився спочатку серед освіченої молоді, зокрема студентів Ун-ту Святого Володимира в Києві, які належали до польських або давно сполонізованих укр. шляхетських родин, але внаслідок народницького світогляду почали відмовлятися від соціальної й культ. солідарності зі своїм станом і намагалися зблизитися з місц. укр. селянством. Усвідомивши, що варто служити тому народові, серед якого живеш, вони переходили в православ’я, відмовлялися від підтримки польс. руху, відійшли від польс. студентських орг-цій і заснували укр. громаду. Почали говорити й писати по-українськи, брати участь у сел. святах, вдягалися в нар. одяг, вживали сел. їжу, вели сел іб життя, родичалися і навіть одружувалися з селянками. Так вони підкреслювали, що на відміну від рос. д-ви визнають існування укр. народу.
Через свої радикальні погляди хлопомани викликали підозру як у поляків, так і в росіян. Патріотично налаштовані поляки вважали хлопоманів зрадниками "польської справи" та помстилися їм, надавши інформацію про них рос. властям; рос. влада та прихильники її зміцнення в Правобереж. Україні також ставилися до хлопоманів з підозрою та вважали, що ті в такий іб намагаються прив’язати простий народ до польс. національності, підбурюють його незадоволення рос. владою ("москалями"), використовують незнання ним великорос. літ. мови. При Київському генерал-губернаторстві була створена слідча комісія, щоби з’ясувати основи хлопоманського руху. Один з авторів статті, вміщеної у "Вестнике Юго-Западной и Западной России", назвав їх "істинними дітьми Польщі, які тягнуть народ до заклятого ворога", та звинуватив, що вони першими почали називати "малоросів" українцями для того, аби відібрати в назві народу нелюбиме ними слово "Русь" і таким чином зменшити перед польс. небезпекою чисельність "руського" народу.
Із 1859 хлопомани працювали в Київ. громаді (див. Громади); допомагали організовувати недільні школи, співпрацювали з редакцією "Основи". Під час літніх вакацій організовували мандрівки по Україні, щоб пізнати край і його людей. Після польс. повстання 1863—64 припинили свою діяльність, перенісши її без орг. оформлення до Київської громади. Хлопомани внесли великий вклад у формування укр. ідентичності, розпочавши дослідження історії, к-ри народу, та у формування худож. укр. літератури на основі нар. мови. Своєю діяльністю вони заклали чіткі світоглядні орієнтири щодо формування нації української для майбутніх поколінь.
Пояснення: