18 (29) березня 1728, Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина — 9 (21) січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія) — український військовий, політичний та державний діяч, гетьман «всієї Малої Росії, обох боків Дніпра та Військ Запорозьких». Представник козацького роду Розумовських. Граф та генерал-фельдмаршал Російської імперії.
Кирило Григорович Розумовський
Kirill Razumovsky Tokke.jpg
Гетьман Війська Запорозького
Правління
1750-1764
Обрання
22 лютого 1750
Попередник
Данило Апостол
Наступник
посада скасована, Павло Скоропадський, як Гетьман України
Інші титули
Граф
Біографічні дані
Імена
Кирило Григорович Розум (при народженні)
Релігія
православ'я
Національність
українець
Народження
29 березня 1728
Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина
Смерть
21 січня 1803 (74 роки)
Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Дружина
Катерина Наришкіна
Діти
Олексій, Андрій, Петро, Григорій, Іван, Лев, Наталія, Єлизавета, Анна
Династія
Розумовські
Батько
Григорій Розум
Мати
Наталія Розумовська
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Білого Орла
Alex K Rozumovski family.svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Біографія
Редагувати
Народився 18 березня 1728 року в Гетьманщині, в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку в сім'ї козака Григорія Розума. Здобув початкову освіту на рідній Чернігівщині.
Старший брат Кирила, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом цариці Єлизавети, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при імператорському дворі й домігся багатьох пільг для козацької старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила з рідного села Лемеші в Петербург, де він виховувався під опікою О. Сумарокова та І. Єлагіна.
З Санкт-Петербурга Кирило був посланий, під опікою ад'юнкта Академії Наук Григорія Теплова, на навчання за кордон (Німеччина, Франція, Італія), де перебував у 1743–1745 і навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом відомих вчених Ейлера та Штрубе.
У червні 1744 року разом зі старшим братом був удостоєний графського титулу. 1744 року Імператриця Єлизавета Петрівна під час відвідин Києва обрала місце для будівлі Маріїнського палацу за проектом Бартоломео Растреллі, саме для графа Розумовського.
Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у імператорському дворі. Повернувшись до Петербурга, 1745 р. був призначений президентом Російської Академії Наук (1746).[1] 1746 року одружився з родичкою імператриці Єлизавети I, Катериною Наришкіною.
У 1746 році 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук. Ідучи назустріч проханням Олексія Розумовського та козацької старшини, Єлизавета Петрівна відновила гетьманство, скасоване після смерті гетьмана Данила Апостола 1734 року.
5(16).V.1747, на домагання козацької старшини, підтриманої Олексієм Розумовським, імператриця Єлизавета I Петрівна іменним указом «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» Архівовано 4 Серпня 2016 у Wayback Machine. відновила гетьманат.
На Глухівській раді 22 лютого 1750 року[2] за вказівкою імператриці гетьманом Лівобережної України обрано Кирила Розумовського. Однак самого Кирила на церемонії не було, він не захотів їхати зі столиці в провінцію. 31 липня 1750 року Кирило Розумовський отримав грамоту Єлизавети про відновлення гетьманської резиденції в Батурині. [3] В 1751 р. гетьман поїхав у Глухів і Батурин.[4]
Реформа Гетьманщини
Редагувати
Палац Кирила Розумовського в Батурині
Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на
Крестьянская реформа 1861г.: 1. Было снята крепостная зависимость. 2. Крестьяне стали свободными, но появилась необходимость выкупать большую часть земли у помещика. 3. Социальное расслоение крестьян на кулаков и батраков. 4. В деревнях оставались крепостные пережитки: землевладение, оброк и барщина.5. Всплеск крестьянских восстаний. После последовала Земская реформа 1864г.: Создание в уездах и губерниях выборных органов местного самоуправления (земств), то есть появляются выборность и всесословность. Судебная реформа 1864г.: Суд стал гласный, бессословный, состязательный, независимый и был введен суд присяжных. Городская реформа 1870г.: 1.Вводилась городское самоуправление по типу земского. 2. Городские думы (распорядительные органы) и городские управы (исполнительные органы). 3. Городской голова управляющий думой и управой. 4. Появляются избирательные права (пока только у налогоплательщиков с недвижимости ). 5. Губернатор контролировал органы самоуправления, компетенцией которых были только хозяйственный вопросы. Военные реформы 1874г.: 1. Принят военный устав. 2.Расширена сеть военно-учебных заведений (военные гимназии, юнкерские училища, военные академии). 3. Создана система военных округов. 4. Осуществлено перевооружение армии. 5. Введена всеобщая воинская повинность. Итоги. Реформы развитию по буржуазному пути и сократили её отставание от западных стран.
На душе было холодно, и некий страх преследовал меня. У меня был шанс искупить свои грехи. Я много чего натворил в своей жизни, поэтому мне ничего не оставалось, как идти воевать. Сначало, была надежда и много интузиазма, но когда началась война я начал задумываться, разве правильно то, что мы делаем. Разве бог мог дать своё благословения на эти деяния. Нам говорили, что те против кого мы сражались были отступниками нашего бога, но на протяжении долгого времени я замечал, что и у них есть искренняя вера в их богов, и в отличии от нас они не хотели войны. Я видел в их глазах лишь желание защитить своих близких. И я начал погружаться в сомнения. Но самое страшное, когда пришло время быть в первых рядах, мы перебили всех воинов, и когда зашли в город нам приказали убить всех подчастую. И тогда я встал в ступор. Женщины и дети молили о пощаде, но с ними расправлялись также безжалостно и жестоко. Я должен был убить мать с тремя детьми, на моём лице покатились слёзы, я не мог этого сделать, и тогда я дал им шанс уйти. Меня задержали, и приговорили к смертной казне прелюдно, чтобы у других и умысла не появилось совершить то, что сделал я. Я успел написать это письмо. Скоро меня ждёт смерть. Но лучше я умру грешным, чем буду убивать невинных людей. И единственное, что греет мою душу - это то, что я их что я останусь в их памяти, как ангел, пришедший им на во тьме.Автор статьи
18 (29) березня 1728, Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина — 9 (21) січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія) — український військовий, політичний та державний діяч, гетьман «всієї Малої Росії, обох боків Дніпра та Військ Запорозьких». Представник козацького роду Розумовських. Граф та генерал-фельдмаршал Російської імперії.
Кирило Григорович Розумовський
Kirill Razumovsky Tokke.jpg
Гетьман Війська Запорозького
Правління
1750-1764
Обрання
22 лютого 1750
Попередник
Данило Апостол
Наступник
посада скасована, Павло Скоропадський, як Гетьман України
Інші титули
Граф
Біографічні дані
Імена
Кирило Григорович Розум (при народженні)
Релігія
православ'я
Національність
українець
Народження
29 березня 1728
Лемеші, Козелецька сотня, Київський полк, Гетьманщина
Смерть
21 січня 1803 (74 роки)
Батурин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Дружина
Катерина Наришкіна
Діти
Олексій, Андрій, Петро, Григорій, Іван, Лев, Наталія, Єлизавета, Анна
Династія
Розумовські
Батько
Григорій Розум
Мати
Наталія Розумовська
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Білого Орла
Alex K Rozumovski family.svg
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Біографія
Редагувати
Народився 18 березня 1728 року в Гетьманщині, в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку в сім'ї козака Григорія Розума. Здобув початкову освіту на рідній Чернігівщині.
Старший брат Кирила, Олексій Розумовський, 1731 року завдяки чудовому голосу потрапив до придворної капели в Петербурзі й став невдовзі фаворитом цариці Єлизавети, а після її вступу на престол 1741 року дістав від неї високі чини камергера та генерал-поручика і 1742 року таємно обвінчався з нею. Олексій Розумовський мав великий вплив при імператорському дворі й домігся багатьох пільг для козацької старшини, сприяв відновленню гетьманства на Лівобережній Україні. Саме Олексій Розумовський 1742 року забрав свого брата Кирила з рідного села Лемеші в Петербург, де він виховувався під опікою О. Сумарокова та І. Єлагіна.
З Санкт-Петербурга Кирило був посланий, під опікою ад'юнкта Академії Наук Григорія Теплова, на навчання за кордон (Німеччина, Франція, Італія), де перебував у 1743–1745 і навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга під керівництвом відомих вчених Ейлера та Штрубе.
У червні 1744 року разом зі старшим братом був удостоєний графського титулу. 1744 року Імператриця Єлизавета Петрівна під час відвідин Києва обрала місце для будівлі Маріїнського палацу за проектом Бартоломео Растреллі, саме для графа Розумовського.
Після повернення з-за кордону 1745 року одержав чин дійсного камергера. Маючи гарну зовнішність, чудову освіту та приємні манери, швидко завойовує високий авторитет у імператорському дворі. Повернувшись до Петербурга, 1745 р. був призначений президентом Російської Академії Наук (1746).[1] 1746 року одружився з родичкою імператриці Єлизавети I, Катериною Наришкіною.
У 1746 році 18-річного Розумовського призначено президентом Петербурзької Академії наук. Ідучи назустріч проханням Олексія Розумовського та козацької старшини, Єлизавета Петрівна відновила гетьманство, скасоване після смерті гетьмана Данила Апостола 1734 року.
5(16).V.1747, на домагання козацької старшини, підтриманої Олексієм Розумовським, імператриця Єлизавета I Петрівна іменним указом «Про Буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями» Архівовано 4 Серпня 2016 у Wayback Machine. відновила гетьманат.
На Глухівській раді 22 лютого 1750 року[2] за вказівкою імператриці гетьманом Лівобережної України обрано Кирила Розумовського. Однак самого Кирила на церемонії не було, він не захотів їхати зі столиці в провінцію. 31 липня 1750 року Кирило Розумовський отримав грамоту Єлизавети про відновлення гетьманської резиденції в Батурині. [3] В 1751 р. гетьман поїхав у Глухів і Батурин.[4]
Реформа Гетьманщини
Редагувати
Палац Кирила Розумовського в Батурині
Кирило Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на