Індія має дуже різноманітне суспільство з численними групами і підгрупами населення. Основні фактори, які спричиняють суспільний поділ, включають кастову систему, релігійну розмаїтість, етнічність, мови та регіональні розбіжності.
Кастова система є важливим аспектом суспільного поділу в Індії. Вона базується на традиційному поділі на чотири основні варни (браміни, кшатрії, вайш'ї і шудри) та поза-варні (або недотримуючі варнової системи) групи. Кастова система часто визначає соціальні статуси та професії осіб, а також впливає на їхні шанси на освіту, зайнятість та доступ до ресурсів.
Релігійна розмаїтість є ще одним важливим аспектом суспільного поділу в Індії. Індія має значну кількість релігій, включаючи індуїзм, іслам, християнство, сикхізм, буддизм, джайнізм та інші. Релігійна приналежність може впливати на соціальні структури, культурні практики та політичні динаміки в країні.
Етнічна розмаїтість також відіграє роль у суспільному поділі. Індія має багатоетнічну популяцію з численними етнічними групами, такими як хіндустанці, бенгальці, панджабці, гуджаратці, тамільці, малаяли та інші. Кожна група має свою унікальну культуру, мову та традиції.
Мовна розмаїтість є ще одним аспектом суспільного поділу.
1) в.в. долгорукий (1667-1746) князь, участник северной войны. руководил подавлением булавинского восстания. с 1728 член верховного тайного совета. в 1731 арестован, в 1739 в соловецкий монастырь. с 1741 президент военной коллегии. в.л. долгорукий (ок. 1670-1739г.) князь, дипломант. с 1727 член верховного тайного совета. в 1730 в соловецкий монастырь. 2)г.г. орлов (1734-1783г.) граф, фаворит екатерины ii. один из организаторов дворцового переворота 1762г. 1-й президент вольного общества. а.г. орлов (1737-1807) граф, генерал-аншеф. один из главных участников дворцового переворота 1762г. командовал эскадрой в средиземном море. за победы у наварина и чесмы получил титул чесменского. с 1775г. в отставке.
Вхііі в. земли вошли в состав нового государства. оно возникло на основе территории расселения двух народов — ли- товского и . позже в его состав вошла часть украинских и земель. объединение в этом государстве земель и княжеств бывшей руси обусловило его название — великое кня- жество литовское и . с самого начала это было мно- гонациональное государство, где все народы мирно сосуществовали, дополняя и обогащая друг друга. правящая династия происходила из литовской знати, а и культурный облик государства определяли земли. великое княжество литовское сыграло важную роль в беларуси. в составе этого государства наши предки смогли выстоять перед агрессией крестоносцев и монголо-татар. в составе вкл про- ходило формирование народности. если киевскую русь называют колыбелью народа, то в великом княжестве литовском, можно сказать, произошло его взросление. именно в это время оформились основные черты культуры и бе- характера — многоконфессиональность, религиозная и национальная терпимость, уважение к различным обычаям и куль- турам, к традициям соседей, открытость. беларусь располагается в центре европы, меж- ду черным и морями, на переплетении торговых путей, которые шли с севера на юг, с запада на восток. заграничные куп- цы, путешественники и проповедники были здесь частыми гостями. они содействовали развитию нашего края, его и культу- ры. открытый, душевный и гостеприимный народ умел встречать и угощать тех, кто шел к нему с миром. бедствия и лишения закаляли народ, и он стано- вился более сильным, мужественным, копил силы, чтобы выжить и предстать перед всем миром со своей собственной , герои- ческой и порой драматичной. народа с пол- ным правом можно назвать настоящим учебником жизни. правообладатель народная асвета 6 источники. вы уже знаете, что важнейшие све- дения об восточных славян до начала хіі в. содержит наи- более ранняя из сохранившихся летописей — «повесть временных лет», написанная в киеве. продолжением этой летописи явились бо- лее поздние летописи: киевская, галицко-волынская, новгородская. киевская и галицко-волынская летописи составляют части ле- тописного свода, который называется ипатьевской летописью. он был найден в xviii в. в ипатьевском монастыре около г. костромы. ипатьевская летопись — важнейший источник киевской, галицко-волынской, полоцкой земель и начала образования вели- кого княжества литовского. в ней содержится основная часть све- дений об земель хііі в. для понимания беларуси большое значение имеет бе- -литовское летописание, которое складывалось в xv— xvii вв. общегосударственным летописным сводом вкл являет- ся -литовская летопись 1446 г. ее автор проводил идею единства литовских и славянских земель и ар- гументировал закономерность их политического союза в составе ве- ликого княжества литовского, которое он считал ведущим центром объединения восточных славян. в се- редине xvi в. была создана «хроника быховца», наиболее полный свод бе- -литовского летописания. первым великого кня- жества литовского считается польский хронист xvi в. м. стрыйковский. в своей «хронике польской, литовской, жемайтской и всея руси», изданной в 1582 г., он использовал много различ- ных источников.
Індія має дуже різноманітне суспільство з численними групами і підгрупами населення. Основні фактори, які спричиняють суспільний поділ, включають кастову систему, релігійну розмаїтість, етнічність, мови та регіональні розбіжності.
Кастова система є важливим аспектом суспільного поділу в Індії. Вона базується на традиційному поділі на чотири основні варни (браміни, кшатрії, вайш'ї і шудри) та поза-варні (або недотримуючі варнової системи) групи. Кастова система часто визначає соціальні статуси та професії осіб, а також впливає на їхні шанси на освіту, зайнятість та доступ до ресурсів.
Релігійна розмаїтість є ще одним важливим аспектом суспільного поділу в Індії. Індія має значну кількість релігій, включаючи індуїзм, іслам, християнство, сикхізм, буддизм, джайнізм та інші. Релігійна приналежність може впливати на соціальні структури, культурні практики та політичні динаміки в країні.
Етнічна розмаїтість також відіграє роль у суспільному поділі. Індія має багатоетнічну популяцію з численними етнічними групами, такими як хіндустанці, бенгальці, панджабці, гуджаратці, тамільці, малаяли та інші. Кожна група має свою унікальну культуру, мову та традиції.
Мовна розмаїтість є ще одним аспектом суспільного поділу.