М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
MASTER2008
MASTER2008
05.01.2020 18:16 •  История

Скільки років місто Рим був столицею Римської імперії до перенесення її до Константинополя? (записати з умовою. Наприклад 756-375=381)

👇
Ответ:
ernarsailaubek
ernarsailaubek
05.01.2020

Рим був столицею Римської імперії до перенесення її до Константинополя. Перенесення столиці відбулося у 330 році нашої ери. Отже, місто Рим було столицею Римської імперії близько 330 років.

4,5(10 оценок)
Ответ:
Semensem
Semensem
05.01.2020

Рим був столицею Римської імперії близько 357 років

4,5(8 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
blackytwhite
blackytwhite
05.01.2020

Объяснение:

Кінець X - перша половина XI ст. - в межах Київської Русі об'єднані всі східнослов'янські племена, давньоруська держава досягла свого найвищого розквіту.

Володимир Великий (980 - 1015 рр.)

Завершив формування території Київської Русі

Почав боротьбу з Польщею за червенські міста.

Звільнив із військової служби найманців - варягів і замінив їх дружинниками - слов'янами.

Позбавив влади місцеву племінну знать й замінив її своїми синами - посадниками.

Запровадив нове зведення законів усного права "Устав земляний".

Вів успішну боротьбу з печенігами, створивши систему земляних укріплень і низку фортець для захисту південних рубежів Київської Русі.

Налагодив відносини з Чехією, Візантією, Польщею, Угорщиною, Німеччиною, Болгарією.

Започаткував "шлюбну дипломатію", одруживши своїх дітей з представниками королівських династій європейських країн.

Запровадив християнство як загальнодержавну релігію (988р.)

Для піднесення авторитету свого роду та значення своєї держави Володимир забажав одружитися з візантійською принцесою Анною, сестрою візантійського імператора. Після того, як дружина Володимира захопила в Криму Корсунь (Херсонес), імператор погодився на шлюб своєї сестри з Володимиром, але за умови, що той прийме християнство. Охрестившись сам, Володимир зробив християнство державною релігією і влітку 988 р. наказав жителям Києва прийняти хрещення. Обряд хрещення було здійснено в усіх містах і селах держави.

Після прийняття християнства в Київській Русі розпочалося будівництво церковних споруд. Найбільшу церкву було зведено в Києві на честь Богородиці та названо Десятинною, оскільки на її утримання князь виділив десяту частину свого майна. Київ став центром поширення християнства та діяльності православної церкви.

Після прийняття християнства в Київській Русі виникли численні монастири (Межигірський, Видубицький, Печерський та ін.). На утримання вищого православного духовенства і монастирів київські князі давали великі грошові пожертвування, а також орні землі, сіножаті й рибні озера, ліси. Міщани і селяни для утримання місцевих церков сплачували десятину.

Прийняття християнства на Русі справило величезний вплив на подальший розвиток держави:

зміцнило центральну владу князя, оскільки християнська релігія наголошує, що влада правителя дана Богом;

сприяло формуванню єдиного світогляду та єдиної ідеології для разноплемінного населення держави і його згуртуванню в єдину давньоруську народність;

дало можливість Київській Русі як рівноправній увійти в коло наймогутніших держав Європи;

сприяло бурхливому розвитку культури, торгівлі, кам'яного будівництва, а також культурним зв'язкам із християнським світом.

Ярослав Мудрий (1019 - 1054 рр.)

Розширив кордони Київської Русі на північному заході.

Завершив боротьбу з Польщею за червенські міста.

Остаточно ліквідував місцевий сепаратизм.

Установив порядок успадкування влади в державі від найстаршого сина до молодшого.

Прийняв перший писаний звід законів "Руська Правда".

Остаточно розгромив печенігів під Києвом (1036 р.).

Продовжив "шлюбну дипломатію", встановивши династичні зв'язки з Францією, Візантією, Німеччиною, Угорщиною, Польщею, Норвегією, Швецією, за що його називали "тестем Європи".

Остаточно утвердилося християнство.

1039 р. - засновано Київську митрополію, яка підпорядковувалася Константинопольському патріарху.

1051 р. - собор руських єпископів обрав митрополітом київського церковного діяча і письменника Іларіона.

Засновано монастирі - св. Юрія, св. Ірини та Києво-Печерський монастир, які стали великими церковними і культурно-освітніми центрами.

Дбав про розвиток освіти в державі (створено школу і бібліотеку при Софійському соборі, зібрано перекладачів, які переклали на давньоруську мову багато грецьких книг).

4,5(92 оценок)
Ответ:
Def228yufdd
Def228yufdd
05.01.2020

ответ:Вильгельм I (нем. Wilhelm I. Friedrich Ludwig), (22 марта 1797 — 9 марта 1888), король Пруссии (царствовал с 1861) и германский император (кайзер) (царствовал с 18 января 1871), первый правитель возникшей после объединения страны Германской империи (Второго рейха) .

Жизнь до престола и военная карьера

Второй сын Фридриха Вильгельма III, Вильгельм не считался потенциальным наследником престола, поэтому получил ограниченное образование. Он служил в армии с 1814, сражался против Наполеона, и был, по отзывам, очень храбрым солдатом. Он также стал превосходным дипломатом, участвуя в дипломатических миссиях после 1815. В 1848 он успешно подавил восстание против его старшего брата короля Фридриха Вильгельма IV.

Принц-регент

В 1857 Фридрих Вильгельм IV перенёс инсульт и стал умственно недее до конца жизни. В январе 1858 Вильгельм стал принцем-регентом своего брата. Король и Кайзер 2 января 1861 Фридрих

Вильгельм IV умер и Вильгельм взошёл на трон как Вильгельм I Прусский. Он унаследовал конфликт между королём и либеральным парламентом. Его считали политически нейтральным человеком, поскольку он вмешивался в политику меньше, чем его брат. Он, однако, нашёл консервативное решение конфликта: назначил Отто фон Бисмарка премьер-министром. Согласно прусской конституции, премьер-министр подчинялся исключительно королю, а не парламенту. Бисмарк рассматривал работу на этом посту как вассальную обязанность по отношению к сеньору. Однако именно Бисмарк реально управлял политикой, как внутренней, так и внешней; несколько раз он получал согласие Вильгельма, угрожая отставкой.

После Франко-прусской войны Вильгельм был объявлен германским императором 18 января 1871 в Версале, во дворце Людовика XIV.После этой церемонии Северогерманский Союз (1867—1871) был преобразован в Германскую Империю (нем. Deutsches Reich, "Немецкий Рейх", 1871—1945).

Эта Империя была федеративной; император являлся главой государства и президентом (первым среди равных) федеральных монархов (короли Баварии, Вюртемберга, Саксонии, великие герцоги Бадена и Гессена и др. , в том числе сенаты свободных городов Гамбурга и Бремена) . Вильгельм принял титул "Германский император" неохотно, он предпочёл бы именоваться "Императором Германии", но этот титул не устраивал федеральных монархов.

В своих мемуарах Бисмарк описывал Вильгельма как старомодного, вежливого и обходительного джентельмена и истинного прусского офицера, с хорошим чувством здравого смысла, но поддающегося "женскому влиянию".

Объяснение:

4,5(97 оценок)
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ