Афіни славляться великою кількістю відомих політичних діячів. Ось деякі з них.
Демосфен був найвідомішим оратором давніх часів, крім того, він був популярним політичним діячем в Афінах. Демосфен домінував у політичному житті Афін намагаючись повернути той рівень добробуту, який був до Пелопоннеської війни. У 324 р. До н.е. він був причетний до скандалу щодо вилучення грошей, які привіз в Афіни колишній казначейський охоронець Александра Великого, Гарпалус.
Клісфен був основоположником демократичного управління завдяки його впровадженню реформ, які послужили основою нової системи правління, яка сигналізувала про початок розвитку Афін. Клісфен здійснив проведення прогресивних суспільно-політичних реформ. З найважливіших заходів, які він вжив, - це посилення юрисдикції екклесії (народної асамблеї), збільшення кількості були до 500 (Рада п’ятсот) та їх поділ на 10 пританів (керівників були).
Пейсістрат був тираном. Його політику найкраще можна було б охарактеризувати як помірковану, оскільки він зберігав уже існуючі закони Солона, природно тримаючись за право мати остаточне слово у всіх політичних рішеннях.
Перикл відігравав провідну роль у політичних подіях Афін як лідер демократичної політичної партії. Він дав громадянам Афін можливість безпосередньо брати участь у політичних заходах міста. Периклу вдалося зробити Афіни першими в Середземномор'ї, в той же час він прикрасив місто пам’ятками величезної краси та вишуканості. Він також вважав конфлікт зі Спартою природним результатом посилення влади Афін.
Солон був одним із семи мудреців Стародавньої Греції та видатним політиком та законотворцем Афін. Найважливішим його досягненням були його політичні та законодавчі реформи 594/593 рр. до н.е. Найбільш значущою його реформою була «Сейсахтея» та поділ громадян на чотири політичні класи.
Фемістокл був одним із найвищих політичних та військових діячів давньогрецького слова. Вже з 493/492 рр. до н.е. він був обраний епонімом архонта і брав участь в битві при Марафоні. Він взяв на себе роль лідера і почав реалізовувати свою грандіозну програму зі створення потужного флоту для захисту Афін від майбутньої атаки Персії, а також розробки перших військово-морських сил у Східному Середземномор'ї.
Події, які відбулися в період Першої світової війни можна тісно пов’язати із активізацією українського національно-визвольного руху та початком Української революції. Підтвердженням цього є наступні факти:
1) Інституціоналізація політичного руху. Українські свідомі мешканці та, в основному, політики територій Галичини та Наддніпрянщини вбачали війну між Австро-Угорською та Російською імперіями символом та знаком для побудови власної суверенної держави. Для побудови незалежної України та відстоювання українських політичних інтересів були створені наступні інституції: Головна українська, Союз визволення України, Загальна українська рада, Українська парламентарна репрезентація.
2) Створення власних військових загонів/армії. В серпні 1914 р. Головна Українська рада закликала добровольців вступати у полки Українських Січових Стрільців, покликаних захищати Галичину від російських військ. Активно діяли молодіжні військово-патріотичні скаутські організації, які готувалися до майбутніх боїв за незалежну соборну Україну.
3) Погіршення соціально-економічного стану українців та депортації, як мотивація до незалежності. Вина була покладена саме на Австро-Угорщину та Російську імперію. Значні зміни відбулися в економіці й особливо відчутно позначилися на побутовому рівні. Різко зростали ціни на предмети експорту, продукти харчування, паливо та проїзд. З кінця 1915 р. в ряді міст України стала відчутною нестача м’яса, ціни на нього виросли вдвічі. У багатьох містах гався цукровий дефіцит.
4) Недовіра народу до влади. Особливо це стало відчутно за кризи будинку Романових.
Перша світова війна, яка стала випробуванням для всього українського народу, створила об’єктивні передумови для зростання української національної свідомості, скристалізувала національні гасла та сприяла розгортанню Української революції, яка вперше за багато століть дала реальний шанс для втілення в життя віковічної мрії українців – створення власної суверенної держави.
