1) Різдво. Вранці 7 січня люди радісно вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують — «Славімо його!». У цей день прийнято ходити до церкви на святкову молитву, а також в гості до родичів.
На відміну від Святвечора, під час різдвяних гостин вже не обмежуються пісною їжею. На стіл у цей день кладуть шинку, ковбасу, яйця, холодець тощо.
Обов’язковою різдвяною традицією є колядування — звичай, під час якого групи колядників піснями славлять господарів. Найчастіше в таких піснях звучать побажання щастя, здоров’я та достатку. По закінченню співу, господарі виносять колядникам солодощі або гроші.
Традиційно в Україні колядують діти, дорослі парубки та дівчата (в Галичині інколи ще й ґазди). А от починають колядувати не в усіх місцевостях одночасно:
на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір;
в Слобідській Україні та на Гуцульщині — в перший день Різдва, після того, як у церкві закінчиться Богослужіння;
на Західному Поділлі — вранці на другий день свят.
Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік.
Давнім та унікальним різдвяним звичаєм є ходіння з вертепом, здебільшого поширене в Західній Україні.
Вертеп — це пересувний мініатюрний ляльковий театр, розміщений в спеціальному коробі (маленькому ящику), в якому показували вистави, розділені на дві частини. У першій — розігрувалися сцени, пов’язані з народженням Христа й біблійними персонажами. Друга (світська) — описувала історії з життя людей.
Неодмінний атрибут вертепу — різдвяна зірка. Її вважають символом радості, саме вона несе новину про народження Ісуса.
Варто зазначити, що традиції святкування Різдва в Україні не обмежуються статичним вертепом з ляльками. Великої популярності в нашій країні набув і живий вертеп, в якому ролі різних персонажів виконують живі люди.
Ще однією традицією святкування Різдва в Україні є ворожіння. Вважалося, що в цей день воно найправдивіше, оскільки межі між світами живих і мертвих стають найбільш тонкими, і потойбічні сили проникають у людський світ, відкриваючи таємниці майбутнього.
Ворожінням займалися переважно дівчата. Вони ворожили на добрий врожай, погоду, багатство, а найбільше — на судженого та заміжжя.
Крім того, українці дотримуються давньої традиції миритися в цей день, пробачати один одному образи. 2) Великдень. Для українців Великдень – це не тільки різнокольорові писанки і смачна паска. Це особливе свято, коли слідують традиціям і вірять у диво. Існує безліч повір’їв і застережень на Великдень. Дотримуючись їх, усе бажане здійснюється.
За традицією, Великодню передує серйозна підготовка:
а) Великий семитижневий піст – очищення думок, душі і тіла
Піст починається відразу після Масляної. Сім тижнів віруючі не їдять продукти тваринного походження, у певні дні повністю відмовляються від їжі або вживають лише сиру їжу. Вважається, що, дотримуючись міри в їжі, людина вчиться утримуватися від інших спокус і гріхів.
б) Великий або Чистий четвер – прибирання перед Великоднем
У цей день людина повинна повністю очистити себе і оселю: зробити прибирання у будинку, скупатися до сходу сонця у відкритій водоймі або прийняти контрастний душ. Тим, хто постує, дозволені хліб і червоне вино.
Згідно великодньої традиції, у цей день потрібно ставити тісто для пасок і фарбувати яйця. Заборонено шуміти, співати, веселитися, гадати і скандалити.
в) Страсна п’ятниця – день розп’яття і смерті Ісуса
Це найсуворіший і найсумніший день тижня. Люди моляться, відвідують церковні служби і утримуються від їжі. Під суворою забороною домашня робота, веселощі і пісні, кажуть: «хто пісні у Страсну П’ятницю співає – на Великдень сльози проллє».
Не можна брати у руки гострі і ріжучі предмети. Заборонено протикати землю залізом, тобто працювати на дачі – до біди. Згідно з повір’ям, білизна, випрана у цей день, покривається кров’ю. У п’ятницю дозволено лише пекти паски і хліб.
Воскресіння Христове
У ніч на неділю, після опівночі, дзвін сповіщає про Воскресіння Христове і початок великодньої служби. Богослужіння проводяться особливо урочисто й тривають вони до ранку.
Кульмінацією служби стає обряд освячення пасок, яєць, вина та ін. Частину принесених страв залишають у церкві для знедолених.
Деякі люди здійснюють паломництво до знаменитих храмів України. Послухати святкову службу та освятити продукти можна у чудовій Свято-Успенській Почаївській лаврі, навідатися до Києво-Печерської лаври або ж відправитися до золотоверхого Чернігова і відвідати Преображенський собор або стародавню Катерининську церкву.
Святкування тривають тиждень, який називається Світлою великодньою седмицею, а кожен із днів носить назву світлого – світлий понеділок, світлий вівторок і т.д.
«Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!»
Традиції христування вже 2000 років: весь період святкування при зустрічі люди вітають один одного словами:
– «Христос воскрес!»
– «Воістину воскрес!», триразово цілуються і обмінюються писанками.
ответ:
в 1640 году на общемонгольском съезде казахстан был выбран объектом агрессии. активизация внешней политики ойратов в отношении казахстана и средней азии сопровождалась обострением казахско-джунгарских отношений, результатом чего стали частые военные столкновения. борьбу против джунгар возглавил жангир хан (годы правления: 1645 – 1652), который побывал в джунгарском плену.
одним из первых крупных и наиболее знаменательных сражений между казахами и джунгарами была орбулакская битва. казахско-джунгарская война началась в 1635 году. стороной были джунгары во главе с батуром. продолжительное время война протекала с переменным успехом, побеждали то одни, то другие.
междоусобный раздор казахских феодалов продолжал сказываться на общей ситуации. отсутствие единства в казахском обществе, необходимость объединения против захватчиков — именно эти проблемы пришлось решать жангиру. он умело строил отношения с известными батырами и влиятельными биями, уделял большое внимание контактам с бухарским и хивинским ханствами. авторитет жангира рос быстро. ставка его находилась в городе туркестане — столице казахского ханства. жангир поддерживал отношения и с правителями восточного туркестана. так он начал крупную политическую игру, не будучи избранным ханом. жангир (джахангир) был третьим сыном казахского хана есима.
батур-хунтайджи собрал большое войско для наступления на жетысу. к его коалиции примкнули сын хакасского алтын-хана омбо-эрдени, зять батура-хунтайджи огирту, цацен-ан, младший брат огирту, тайши чокур, тайши солтан, предводитель сибирского народа холтов и другие мелкие вожди племен. несмотря на множество знатных имен, всего войско насчитывало не более 50 тысяч человек. жангир об этом знал и старался предпринять все возможные меры. нужно было собрать казахское объединенное войско, а в случае острой необходимости попросить у дружественных соседей.
опасения жангира подтвердились в 1643 году, когда батур хунтайжи, собрав войско, захватывает некоторые земли в южных и юго-восточных отрогах тянь-шаня. узнав об этом, жангир с небольшим ополчением в 600 человек решает встретить войско противника, несмотря на его значительное превосходство.
для битвы жангир выбирает горное место недалеко от реки ор. зная о превосходящих силах противника, тактикой ведения боевых действий казахи избирают окопный метод. жангир, опасаясь открытого военного столкновения с джунгарами, расположил часть своей дружины в ущелье между двух гор, заранее окопав его глубоким рвом и обнеся высоким валом. протяженность военного укрепления составила 2,5–3 км, передний край окопа был высотой с человеческий рост. жангир хан рассредоточил воинов с трех сторон горного ущелья, разделив их на три мобильные группы. когда ничего не подозревавшие джунгары вошли в ущелье, их сначала забросали камнями, а затем, воспользовавшись возникшей паникой, ударили по ним с тыла. джунгары, не ожидавшие такого хода событий, не смогли оказать сопротивления. в ходе этого боя джунгары потеряли значительное количество воинов (около 10 тысяч человек) и было вынуждено отступить под натиском подоспевшего из самарканда войска жалантос батыра с подкреплением в 20 тысяч человек.
поражение батура хунтайджи с войском, намного превосходящим казахское ополчение, подорвало его авторитет. в джунгарии вспыхнули внутренние междоусобицы, в результате чего в казахско-ойратских войнах возникло короткое затишье.
орбулакская битва стала примером военного мастерства хана жангира мужества, героизма и невероятной силы военного духа казахов. несомненно, это сражение вошло в мировую летопись боевой славы и военного мастерства. мировая знает только один аналог подобного сражения. 300 спартанских воинов под предводительством царя леонида в битве у фермопил несколько суток удерживали персидское войско численностью 20 тысяч человек. в 1993 году на месте орбулакской битвы был установлен памятный монумент.
однако военные столкновения все же происходили, успехи были переменными. некоторое время джунгары даже контролировали восточную часть семиречья.
в 1652 году хошоутский предводитель цэгэн хан совершает походы в казахские улусы и в одном из сражений его сын убивает жангира.
в знак признания заслуг жангир хана похоронили в г. туркестане, возле мечети ходжи ахмета яссауи; позже над его могилой был воздвигнут мавзолей, который до наших дней не сохранился.
объяснение:
1. отменил долговое рабство( были убраны долговые камни с полей крестьян и отныне их запрещалось обращать в рабов)
2.допустил демос в управление полисом