сфера
1. формирование административно-командной модели
2. милитаризация
3. ограничение свободного труда, принуждение
4. государственное регулирование рабочего дня и заработной платы
5. запрет забастовок
социальная сфера
1. ликвидация социальной структуры старого общества
2. значительный рост численности рабочего класса (с 9 до 23 млн чел.4)
3. значительное сокращение крестьянства (на 35 млн чел.)
4. формирование советской интеллигенции (20 млн чел)
5. ликвидация безработицы
6. низкий уровень материального и бытового устройства.
политическая сфера
1. складывание однопартийной системы, уничтожение политической оппозиции
2. сращивание партийного и государственного аппаратов
3. культ личности
4. наличие мощного репрессивного аппарата, массовые репрессии
5. отсутствие реальных свобод в обществе
6. унификация всей общественной и политической жизни
7. разветвленный аппарат идеологического воздействия
духовная сфера
1. огосударствление партийной идеологии
2. государственный контроль над средствами массовой информации и образованием
3. унификация и стандартизация духовной жизни
4. деятельность пропартийных творческих союзов
«правда ярослава мудрого» являє собою найдавнішу частину правового кодексу. у ній відображені більш старі норми, прийняті за часів правління князя. ця частина кодексу містить шістнадцять статей, далі йде безліч законів, виданих синами ярослава з середини 11 і до початку 13 століття («правда ярославичів»).
основу змісту кодексу акти, що відображають інтереси княжого іння. порівнюючи окремі його частини, досить явно видно розширення влади князів і княжого суду.
«руська правда" ярослава мудрого визначала правове становище для населення. при цьому кожне феодальне суспільство включало в себе стани, обов'язки і права яких законом чітко визначалися, як нерівні. нерівність було як у відносинах між станами, так і по відношенню до держави.
слід зазначити, що в ту епоху існувала якась статичність у розвитку суспільства, яку держава намагалася закріпити законодавчо. суспільний уклад русі ґрунтувався на рабстві. найжорсткіші його прояви відзначаються в 9-10 століттях, на ранніх етапах зародження державності.
«руська правда" ярослава мудрого визначала холопа в якості власності пана, при цьому сам холоп власністю не володів.«руська правда» ярослава мудрого вважається видатною пам'яткою історії російського права. списки її дійшли до сьогоднішніх днів в досить великій кількості. однак єдиної класифікації прийнято не було.
звід законів «руська правда» була кодексом феодального права давньої русі. її норми взяті за основу судних грамот (новгородської і псковської), а також майбутніх законодавчих документів російської, а також литовського права.
«руська правда» ярослава мудрого з'явилася після епохи, в якій об'єднання сільського населення характеризувався як сусідська громада. вона, у свою чергу, виникла в результаті розкладанняформування класу феодалів відбувалося поступово. до нього ставилися дружина, князі, місцева знать та інші. цивільне іння здійснювалося феодалами, крім того, вони відповідали і за військову організацію. законодавством передбачався збір данини і судових штрафів з населення, які йшли на забезпечення функцій з іння.
для врегулювання васальних та земельних відносин феодалів, а також їх зв'язку з великим князем, мабуть, існували спеціальні договору. «руська правда» розкриває лише окремі аспекти правового становища феодального стану.
правовий кодекс стародавнього держави встановлює і захист власності. за посягання, порушення, крадіжки встановлювалися досить високі штрафи.
невід'ємною частиною законодавства стало формування обов'язків населення по відношенню до уряду. призначалися численні податки у формі оброків, данини.
у законодавстві ярослава існували деякі положення, які намагалися встановити статус «смерда». у правових актах розглядалося не тільки визначення його статусу, але і правоздатність, обов'язки. є вказівки на різні штрафи, які призначалися . однак, незважаючи на те, що «руська правда» при необхідності в законодавчому акті вказує на приналежність до конкретної групи (соціальної), поняття і статус «смерд» трактовано в кодексі досить розпливчасто.
вільне населення в містах було забезпечено правовим захистом актів «руської правди». особлива увага приділялася купецтву, рано почав формуватися об'єднання (гільдії).
необхідно відзначити, що розвиток давньої русі відбувалося в тому ж напрямку, що і в найбільших європейських країнах. російська держава того часу характеризується істориками як країна з високо розвинутою юридичною сферою, великим культурним потенціалом. сімейної громади.
Российская политика в то время во многом крутилась в треугольнике: Польша, Швеция, Турция (и крымские татары) . Итак.
Ордин-Нащокин (50-60-е гг 17 века) предлагал расширить экономические и культурные связи со странами Западной Европы (западник? ) и Востока, заключить союз с Польшей для совместной борьбы со Швецией за обладание побережьем Балтийского моря. Любопытно, что еже в конце 70-х гг советы О-Н касательно польских дел были признаны устаревшими.
Голицин же направил в Константинополь чрезвычайное посольство, чтобы склонить Порту к союзу с Русским царством на случай войны с Польшей (80-е гг 17 века) . Другое русское посольство — в Варшаве — работало над усилением противоречий между поляками и турками. Результатом стал отказ Польши и Турции от прямого выступления против Москвы.
Голицин исходил из представления о главной задаче российской внешней политики как укреплении русско-польских отношений, что обусловило временный отказ от борьбы за выход к Балтийскому морю. В 1683 подтвердил Кардисский договор между Россией и Швецией.
Помимо укрепления связей со всеми европейскими дворами, Голицин уделял внимание отношениям с Китаем. При нём в 1689 был заключён Нерчинский договор.
Т. е. общее: активная внешняя политика в отношении как запада, так и востока. И еще: оба возведены в ранг бояр за свои заслуги, а не благодаря влиянию семьи. Род Голициных хоть и древний, но Василий Васильевич из них первый известный