восста́ние спартака́ (лат. bellum spartacium или лат. tertium bellum servile, «третья война с рабами») — величайшее в древности[1][2] и третье по счёту (после первого и второго сицилийских восстаний) восстание рабов. последнее восстание рабов в римской республике датируется обычно 74 (или 73)—71 гг. до н. э.[3] восстание спартака было единственным восстанием рабов, представлявшим прямую угрозу центральной италии. окончательно подавлено в основном военным усилиям полководца марка лициния красса. в последующие годы оно продолжало оказывать косвенное воздействие на политику рима.
2. Надмірні податки для жителів Тринадцяти колоній парламентом королівства Великої Британії
Відсутність представництва в парламенті:
3. Декларація Незалежності говорить: "Усі люди створені рівними, усі вони обдаровані своїм творцем деякими невід'ємними правами, до числа яких відносяться право на життя, волю, прагнення на щастя. Для того, щоб гарантувати людям ці права, створюється уряд... Усякий раз, коли форма правління починає суперечити цим цілям, право народу - змінити її, або зовсім знищити і заснувати новий уряд".
Багато положень декларації незалежності не утратили свого значення і зараз. Вони усе ще актуальні, тому що очікують свого рішення. Саме в цьому змісті можна говорити про Декларацію як про "хартію американської демократії".
