Відповідь:
Іван Скоропадський (1708-1722). Хоча Скоропадський і фігурував у планах Мазепи та підтримував ідею автономії України, Петро І погодився на його обрання, бо той був людиною старою й ненаполегливою. Скоропадський фактично не чинив опору реформам Петра І, але й зробити міг небагато. Одразу після його обрання у 1708 р. цар відрядив до Скоропадського свого намісника Ізмайлова та два російських полки, давши їм таємні вказівки заарештувати гетьмана зі старшиною, якщо їхні дії викличуть підозру. Приблизно в цей самий час Петро І підтверджує договір 1654 р., проте у найзагальніших рисах.
Павло Полуботок (1722-І724). Після смерті Скоропадського старшина звертається до царя з проханням дозволити їй обрати нового гетьмана. А тим часом наказним гетьманом вони обирають чернігівського полковника Павла Полуботка - людину шановану й тверду. Полуботок негайно вживає енергійних заходів, щоб стати на заваді Малоросійській колегії, повторюючи прохання про вибори нового гетьмана. Роздратований його наполегливістю цар відповідає, що всі гетьмани виявилися зрадниками і виборів не проводитимуть доти, доки не знайдуть вартого довіри кандидата. Але відважний Полуботок не відступався.
Данило Апостол (1727-1734). Із смертю Полуботка Малоросійська колегія дістала свободу дій у Гетьманщині. В 1722 р. вона впроваджує пряме оподаткування, що стало для українців справжнім лихом. У 1724 р. Вельямінов з гордістю повідомляє про підвищення податків на 600% порівняно з попередніми, отримуваними від Гетьманщини царським урядом. Проте успіх Вельямінова обернувся його ж поразкою. Він став вимагати, щоб новий податок сплачували також росіяни, котрі мають землеволодіння на Лівобережжі. Несподівано князь Меншиков - найвпливовіший в імперії політик, який володів величезними маєтками в Гетьманщині й був запеклим ворогом української автономії, - став на захист українського самоврядування, виступивши проти колегії з гострою критикою.
Відповідь:
На рубеже 30-х и 40-х годов XVII века восточную часть польского государства охватили казачьи восстания, обусловленные тяжелым гнетом со стороны шляхты. Причин бунтовать у казаков было несколько. Запорожцы были крайне недовольны постоянными притеснениями со стороны польских дворян и требовали у короля расширения вольностей. Если требовалось, казаки стойко охраняли рубежи Речи Посполитой от набегов турок и татар, а их удаль и умение вести бой были известны на всем континенте. Так, во время Тридцатилетней войны (1618–1648) посланники французского короля специально прибыли в Запорожскую Сечь просить казаков присоединиться к армии в качестве вольных наемников.
Пояснення:
б) армия стала регулярной
в) служба в армии длилась 2 года
г) вместо стрелецкого полка быои введены полки "нового строя"
д) была введена рекрутская повинность
е) командование армией осуществляли иностранные генералы
ж) была созданна военная помышленность
з) были открыты военные учебные заведения
и) был принят "Устав воинский"
к) был построен моный военно-морской флот