Відповідь:
Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Мала Азія. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму.
Пояснення:
дай лутший
ответ: Після завоювання південної Індії британцям протистояли Сикхська держава та маратхські князівства. Сикхи відкинули пропозицію маратхів об'єднатись і в 1806 році підписали мир з британцями. Ост-Індська компанія пообіцяла не чинити наступ на територію сикхів, якщо уряд Пенджабу не буде здійснювати антибританських дій або заключати союзи з супротивниками Британії. На цьому етапі для британців термінове завоювання Пенджабу основною метою ще не було.
Маратхи, навпаки, на початку XIX століття були серйозною перешкодою для посилення британської влади в Індії. В другій англо-маратхській війні 1802—1805 років англійським військам вдалось розбити індійських князів поодинці. Для надання ілюзорної законності політичному пануванню Ост-Індської компанії, британці фіктивно зберегли династію Великих Моголів і оголосили, що компанія править країною від їх імені.
Одним із знарядь підкорення феодальних князів у цей період була субсидіарна система. Британці змусили їх підписати ряд договорів, за якими на території князівств за кошт феодалів створювались військові загони під керівництвом англійських офіцерів. Феодальні князівства втратили права військових угод і перетворились на васалів Ост-Індської компанії.
Объяснение:
Когда в Древней Иудее возникла религия единого бога Яхве, в число ее праздников вошел старый земледельческий праздник умилостивления богов, получивший новое содержание. Иудейские жрецы связали его с мифическим „исходом евреев из Египта". Но старые обряды, связанные с умилостивлением духов и богов, сохранились в новом празднике, только в пасхальном ритуале место былых всесильных покровителей занял грозный иудейский бог Яхве.
В христианском празднике пасхи можно найти следы влияния и других Древних культов, в частности культов умирающих и воскресающих богов, некогда существовавших во многих дохристианских религиях.
Культ умирающих и воскресающих богов вырос из наивных верований наших далеких предков, которые, наблюдая, как прорастало брошенное в землю зерно, как возрождалась весной растительность, увядавшая осенью, по аналогии полагали, что точно так же умирают и воскресают боги. Мифы об умирающих и воскресающих богах были у древних египтян и финикийцев, у греков и фригийцев. Жрецы в древнеегипетских храмах рассказывали миф о трагической смерти и воскресении бога Осириса. И люди верили в то, что этот бог, сын бога земли Геба и богини неба Нут, был убит своим коварным братом Сетом. Убийца разрубил тело Осириса на 40 частей и разбросал их по всей стране. Но жена Осириса Исида разыскала, собрала их, а затем оживила. Своим чудесным воскресением египетский бог обеспечил всем, кто верил в него, вечную жизнь за гробом, бессмертие.
В Древнем Египте праздник воскресения Осириса отмечался очень торжественно. Люди собирались в храмах, оплакивая смерть доброго бога, а затем наступало общее ликование по поводу его воскресения. Египтяне встречали друг друга словами: "Осирис воскрес!"
Первоначально в христианской религии отмечалось не воскресение, а смерть и страдания Иисуса Христа. Во время пасхи люди постились, оплакивали смерть Христа, празднество сопровождалось скорбными службами. Только в IV в. христианская пасха приняла тот вид, который она имеет сейчас. В 325 г. на первом вселенском соборе, в Никее, была установлена дата пасхи. По постановлению собора, пасха должна праздноваться в первое воскресение после весеннего равноденствия и полнолуния, после истечения полной недели со времени иудейской пасхи. Таким образом, христианская пасха является праздником переходным и приходится на время с 22 марта по 25 апреля по старому стилю.
После введения христианства на Руси вместе с обрядами и праздниками этой религии пришла на русскую землю и пасха. Здесь она слилась с весенним празднеством древних славян, основным содержанием которого было умилостивление языческих богов, которые якобы могли обеспечить обильный урожай, хороший приплод скота в хозяйственных делах и бытовых нуждах. Многие пережитки древнеславянского празднества сохраняются и по сей день в ритуалах христианской пасхи.