Українські землі під владою Польщі та Литви: загальна характеристика періоду
У XIV - XVII ст. українські землі знаходились в дуже складному становищі. Воно визначалось тим, що сусідні держави намагались заволодіти територією України, включити її в сферу своїх інтересів
У XIII ст. внаслідок розкладу племінного та зародження феодального суспільства утворилася Литовська держава, яка успішно чинила опір агресії з боку Лівонського та Тевтонського орденів. Водночас зміцніла Литовська держава за великого князя Гедиміна (1316-1341) розпочала наступ на південно-західні руські землі.
У 1351 - 1352 роках між Польщею та Литвою тривала війна за Галицько-Волинську землю. За перемир'ям 1352 року Галичина залишилася під владою Польщі, Волинь і Берестейська земля - під владою Литовської держави. В 50-х роках XIV ст. розпочався наступ Литовської держави на Придніпров'я. У 1355-1356 роках Литовський князь Ольгерд завоював Чернігово-Сіверщину. Влітку 1362 року військо Ольгерда на р. Сині Води розгромило загони кількох татарських ханів. Внаслідок синьо-водської битви до Литовської держави остаточно відійшли Київщина та Поділля.
Захоплені Литовською державою південно-західні руські землі протягом другої половини XIV ст., перебували у становищі удільних князівств (із залишками місцевої автономії), очолюваних князями - членами литовського великокнязівського роду. Місцеві великі феодали-князі, що здавна мали в цих землях володіння, зберігали їх і надалі, але повинні були коритися владі удільного князя, сплачувати щорічну данину й надавати йому військову до . Удільні князі складали великокнязівську раду.
Подібно до великого князя, удільні князі роздавали землі своїм васалам, скликали місцевих великих феодалів-князів, бояр, вище духовенство на ради для розв'язання політичних питань. Вся ця ієрархія світських і церковних феодалів-землевласників тримала в покорі маси селянства і городян.
ответ: Серце́вий ритм, частота серцевих скорочень — важлива характеристика фізіологічного стану організму. Зазвичай розраховується як число скорочень серця за хвилину та виражається в числі ударів за хвилину.
У стані спокою середній серцевий ритм дорослої людини становить близько 70 ударів за хвилину для чоловіків і 75 ударів за хвилину для жінок; проте, ця величина значно варіює серед різних людей і зазвичай нижча у спортсменів. Серцевий ритм новонароджених становить 130—150 ударів за хвилину, у підлітків близько 100—130 ударів за хвилину.
Найпоширенішим методом вимірювання серцевого ритму є пульс. Цей метод, проте, може бути неточним у випадку низького серцевого тиску, наприклад при аритмії, при цьому пульс трапляється нижчим, ніж серцевий ритм. Точнішим методом вимірювання серцевого ритму є використання стетоскопа, що також дозволяє виявлення, визначення та дослідження шумів серця.
