С самого начала существовала царская власть, но в 510 году до н. э. цари больше не правили Римом. После этого власть была в руках людей. Именно с этого момента ее можно называть демократией, потому что "демос" - народ. С тех пор Римом правил народ.
1) опричниной с ее кровавыми действиями Иван Грозный все-таки сумел достичь укрепления режима личной власти, подавить всякую оппозицию, ликвидировать все очаги удельного сепаратизма; 2) разгром наиболее богатых территорий привел страну к кризисному состоянию. В 70-80-е гг. начался настоящий хозяйственный кризис, который выразился в запустении городов и деревень, гибели большой массы людей, бегстве крестьян на окраины страны, голоде; 3) опричная политика привела к еще большему ухудшению положения России в Ливонской войне.
Каста асоціюється передусім з культурами Індійського субконтиненту. Сам термін "каста" — не індійського походження, він запозичений з португальської мови і означає "раса" або "чиста порода". Самі індійці не мають єдиного терміна, який би описував кастову систему назагал, а цілу низку слів, що стосуються різних її аспектів, два головні з яких — це "варна" і "джаті". Варка складається з чотирьох категорій, кожна з котрих має різний ступінь соціального пошанування. Нижче цих чотирьох груп розміщуються "недоторканні", що перебувають у найневигіднішому становищі. Джаті — це групи, які визначаються локально, і кожна з них має власний поділ на касти.Стани були складовою європейського феодалізму, проте існували й у багатьох інших традиційних цивілізаціях. Феодальні стани складалися з різних страт (верств) і мали різні обов'язки та права стосовно один одного, деякі з них обумовлювалися законом. У Європі найвищий стан складався з аристократії та дворянства. Духівництво утворювало другий стан, нижчий за своїм статусом, але наділений багатьма певними привілеями. До так званого "третього стану" належав простолюд — кріпаки, вільні селяни, купці та ремісники. На відміну від каст, між станами до певної міри дозволялися змішані шлюби та індивідуальна мобільність. Наприклад, простолюдинам могли дарувати дворянство у винагороду за великі заслуги перед монархом; купці іноді могли купити собі титул. Залишки цієї системи збереглись у Британії, де досі визнаються спадкові титули, а відомих бізнесменів, високих урядовців та інших можуть прийняти в дворянство або зробити перами на подяку за їхні послуги.
