Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
Объяснение:
Крещение Руси 988 года
В качестве государственной религии было принято христианство.
Владимир крестивший сам просил своих бояр а затем и весь народ распространение христианства зачастую встречало сопротивление населения почившего своих языческих богов христианство утверждалось медленно на окраинных землях Киевской Руси но становилось много позднее чем в Киеве и Новгороде
Принятие христианства имело большое значение для дальнейшего развития Руси. Христианства с его идеей вечное человеческой жизни утверждал идею равенства людей перед Богом по новой религии путь в рай открыт Как богатому вельможе так и простолюдину в зависимости от честного исполнения ими своих обязанностей на Земле
