РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1904–1905 – війна між царською Росією та імператорською Японією за панування на Далекому Сх. 1896 Росія уклала угоду з Китаєм, наслідком якої було одержання концесії на буд-во Чанчунської залізниці. Пізніше було укладено угоду про оренду Росією Квантунського п-ова з містом Порт-Артур (нині м. Люйшунь, Китай). Це викликало невдоволення США та Великої Британії, які надали Японії значну фінансову позику для модернізації її збройних сил, у першу чергу ВМФ, із метою підштовхнути її до конфлікту з Росією. Блискавичним ударом японці завдали поразки рос. ескадрі в Порт-Артурі (9 лютого (27 січня) 1904) і захопили стратегічну ініціативу на морі. Це дало їм можливість переправити до Маньчжурії значні сухопутні сили, які завдали росіянам поразок у битвах на р. Шахе та біля Ляояна. Це дало змогу япон. армії відрізати рос. гарнізон Порт-Артура від осн. сил і після затяжної облоги змусити його капітулювати. Вивільнивши свої сили з-під Порт-Артура, японці завдали рос. армії вирішальної поразки під Мукденом (нині м. Шеньян, Китай), а япон. флот майже повністю знищив рос. ескадру біля о-ва Цусіма. 5 вересня (23 серпня) 1905 при посередництві США було підписано Портсмутську угоду, за якою до Японії відійшли Квантунський п-ів із Порт-Артуром і пд. частина о-ва Сахалін.
У 1894 році Японія напала на Китай, почавши першу японсько-китайську війну. Приводом було введення китайських військ у Корею як до для придушення селянського бунту. Країна вранішнього сонця розцінила це як порушення колишніх японсько-китайських угод. Незабаром її війська висадилися в китайському місті Люйшунь (колишній Порт-Артур) і захопили його, винищивши більшу частину мешканців. Здобувши перемогу у війні, Японія змусила Піднебесну підписати у 1895 році Сімоносекський договір. У числі земель, що відходили переможцям, був і півострів Ляодун, де розташоване місто Люйшунь, а також стратегічно важлива затока Люйшуня.
Росія, Франція і Німеччина, стурбовані посиленням Японії в цьому регіоні, в ультимативній формі зажадали виводу японських військ із захопленого терену. Японія не могла вистояти проти цих країн без підтримки Великої Британії, але Туманний Альбіон запропонував імператору Мейдзі не загострювати конфлікт і тому довелося повернути затоку Китаю. За домовленостями частина півострова відійшла Росії, де вона звела свою військову базу. Китай просив у 1898 році оформити це як здачу в оренду, щоб не втрачати обличчя, на що Росія погодилася, не бажаючи виглядати агресором. Так з'явився договір про 25-річну оренду міста Люйшунь (див. Російсько-китайська конвенція 1898). Росія переназвала це місто на Порт-Артур.
Заручившись підтримкою Великої Британії (30 січня 1902 був підписаний англо-японський альянс) наприкінці 1903 року Японія завершила програму вишколу. Японські правлячі кола переконалися, Росія не здасть своїх позицій у Східній Азії доброхіть. Тому єдиним шляхом визволення Кореї й Маньчжурії вони вважали війну з Росією. У цих умовах японські дипломати вирішили почати перемовини з Росією, сподіваючись на її непоступливість або затягування обговорення, що можна буде використати як casus belli. Перемовини точилися з серпня 1903 року. Росія вперто відмовляла Японії, клюнувши на японський дипломатичний трюк.
