Дань представляет собой натуральный или денежный побор с покорённых племён и народов.
Полюдье тоже финансовый термин, который представляет собой сбора дани, который существовал в период с 9 по 12 века на Руси. Полюдье было было нормированным и собирал дань князь. История с Игорем и древлянами – самое яркое событие в истории Руси, чем может закончиться ненормированный сбор дани.
Погост – административно-территориальная единица на Руси, для которой был установлен урок.
И урок – это уже фиксированный размер дани или работы.
Рассказ о проведении данной налоговой реформы может быть таким: при правлении князя Игоря сбор дани был ненормированным – сколько князь с дружиной хотели столько и собирали. Конечно, это порождало волнения. И например, древляне не стали терпеть, когда князь к ним с дружиной пришел еще раз за данью, когда уплатили совсем недавно. Протест их вылился в достаточно жестокое действие – они просто убили князя. По закону следующим правителем стала его жена – Ольга. Она решила упорядочить сбор дани – разделила Русь на погосты, а на каждый погост установила определенный урок. Ну и конечно, отомстила древлянам за вдовство.
Чем эта реформа вызвана?Реформа была вызвана тем, что ранее налоговая система была неупорядочена. Это было нестабильно как для народа, так и для государства.
В чем состояла ее суть?Суть данной реформы заключается в упорядочивании налогообложения на Руси.
Головною причиною є те, що перші літери були стилізовані і являли собою окрему картинку. Зазвичай автори писемних пам'яток вважали за потрібне додати до просто тексту ще й ілюстрацію, а також різноманітні орнаменти, тому такі книги були своєрідним поєднанням як писемних так і образотворчих пам'яток. Також через цінність матеріалів та величезну трудоємність вони були надзвичайно дорогі та існували в невеликій кількості, тому були розкішшю.
Найдавніші рукописні книги з'явились в Україні у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056-1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII-XIV ст. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, 12-13 ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмщини Євангеліє (Холмське Євангеліє), кінець XIII ст.; Бесіди Григорія Двоєслова, друга пол. XIII ст.; Євсієве Євангеліє, 1283), а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівств (пам'ятки не збереглися). До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам'ятка рукописного мистецтва ранньої доби -- Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписувались на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин -- ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привізний, лише з XII-XIV ст. почали користуватись матеріалом місцевого виробництва. Давні книги переписувались уставом -- високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знака. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти "візантійського" і "тератологічного" ("звіриного") типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.
Объяснение:
