Сильні сторони: стабілізація міжнародного становища, принаймні до поч.. 30-х рр.., утворення нових держав у Європі, Ліги Націй – прототип сучасної ООН, постановка питань про роззброєння. Слабкі сторони: творці Версальсько-Вашингтонської системи вилучили з неї таку велику державу, як Радянська Росія, а СшА відмовилися бути її гарантом, що позбавило систему всезагального, універсального характеру, робило її вразливою і недієздатною; територіальне розмежування та визначення кордонів нових держав у Європі здійснювалося довільно, без урахування етнічного складу населення, що породило майбутні німецько - чехословацькі, польсько-німецькі, угорсько-словацькі, угорсько-румунські та інші суперечки; колоніальну систему збережено, колонії переможених держав лише поміняли господарів, що викликало піднесення національно-визвольного руху – Китай, Індія, Туреччина; проігноровані повоєнні економічні проблеми, окрім надмірних репарацій з Німеччини та її союзників, розірвано традиційні економічні зв’язки, звідси економічна та фінансова руїни в ряді країн та утвердження на цьому грунті тоталітарних і авторитарних режимів; Німеччину як велику державу було принижено статтями Версальського договору – роззброєння, репарації; розброєння було лише формальним, воно стосувалося держав, що програли війну; «договір 5-ти» обмежував виробництво лінкорів, але не підводних човнів, середніх кораблів, сухопутних сил, авіації, артилерії; неефективність Ліги Націй через корисливі позиції учасників.
Византия столкнулась со славянам в первой половине VI века, они совершали набеги на северные районы империи.
На рубеже VI и VII века славяне проникли глубоко на Балканы, даже южнее Афин.
Постепенно славяне стали шире взаимодействовать с Византией. Например, около 860 года христианство приняла Болгария.
Крупные походы восточных славян на Константинополь в X веке относятся к 907 и 911 и 941-943. Около 957 года в Константинополе крестилась Ольга, а в 988 в Херсонесе князь Владимир.
Но отношения между двумя государствами не ограничивались только войнами. Византийцы рассчитывали, что принятие славянами христианства примирит их с империей, у которой появятся рычаги давления на своих беспокойных соседей. После принятия христианства славянские государства включались в зону влияния Византии