Традиція вимагала від лицаря виконання чималих речей. Лицар повинен був знати багато питань релігії і етикет. Разом з цим, він повинен був володіти «сім'ю рицарськими чеснотами». У них входило наступне: Верхова їзда; Фехтування; Майстерне поводження із списом; Плавання; Охота; Гра в шашки; Вигадування і спів віршів. Поряд з цим, важливе місце в традиціях займало присвячення в лицарі. Воно символізувало входження людини в новий стан. Причому, рицарство в середні віки вважалося привілейованим станом. Особливою традицією був удар мечем по плечу. До традиції лицарів відносився і турнір, в ході якого показувалася військова виучка і хоробрість вершників. Рицарські традиції складалися поступово і не відразу. Вони весь час накопичувалися і знаходили своє віддзеркалення в реальності. Так, наприклад, кодекс честі для лицаря грунтувався на наступному. Він спирався на принципі вірності сюзерену, тобто панові вершника. Але далеко не завжди ідеальне уявлення про лицаря збігалося з реальністю. Грабіжницькі походи цього стану не несли добра. Вони лише руйнували чужі землі і грабували святині.
Общественный аппарат управления состоящий из чиновников - нонсенс! Общество делегирует управленческие функции государству, а уже оно в соответствие с возложенными задачами формирует исполнительный аппарат. таким образом чиновники не зависят от общества, а значит у общества нет никаких рычагов воздействия на их решения, и это правильно. В далекие времена, когда общественные отношения были замкнуты на род, или семью небыло необходимости во внешнем управлении, а значит и о государстве речи быть не могло. Однако, уже тогда существовали предпосылки возникновения религии и армии. Обе эти предпосылки успешно развивались в культуру и науку с одной стороны, и в государственность с другой стороны. Если говорить об обществе, то функции образования и социального страхования - всегда будут в приоритете, но для государства на первом плане всегда останется стремление возвыситься над другими государствами и тем самым обеспечить себе, а не общесту из которого оно, государство, выросло - так называемый "тысячелетний рейх". Именно поэтому, часто в ущерб культуре и образованию, многие государства пользуются услугами иностранцев, именно поэтому всё больше стремление отдельных государств интегрироваться в мировую экономику на лидирующие позиции.
