1722-1723гг. - война России с Персией.
1735-1739гг. - война России с Турцией
1741-1743гг. - война России со Швецией
1757-1761гг. (1756-1762гг)- участие России в Семилетней войне.
В начале XVIII века Россия превратилась в имперское государство европейского, а в то время, следовательно, и мирового масштаба. Это было государство тоталитарное, военное, бюрократическое, полицейское. Экономическую его основу составляли помещичье и крестьянское хозяйство, поставки сырья для развитых стран, военной промышленности и флота, государственные и частные, но под контролем государства фабрики и заводы, внеэкономические формы принуждения. В высших слоях общества получила распространение европейская культура. Во второй половине XVIII века стали появляться элементы новой индустриальной цивилизации. Однако экономически и политически продолжало преобладать дворянство, прежде всего "служилое", обслуживающее государственные структуры - государственные фабрики и заводы, армию, административный аппарат. На втором месте стояли представители традиционного общества - поместное дворянство и крестьяне. На третьем - русская православная церковь. Дворянство, хотя и состояло из различных прослоек, но к концу XVIII века превратилось в единственное независимое от государства сословие. Для разночинцев дворянство было почти недоступно. Разночинец мог получить личное дворянство только на государственной службе. Торговец или промышленник, за редким исключением, мог получить титул за экономические успехи на пользу России.
Відповідь:
У перші віки I тисячоліття до н. е. латини, сабіни, вольски, екви, самніти знаходилися на стадії розкладання первіснообщинних відносин, жили в умовах військової демократії. На цій стадії розвитку війна є постійною спільною роботою, яка ведеться заради захоплення об’єктивних умов існування і для зміцнення цих захоплень. Головним об’єктом завоювань була земля. Під час набігів захоплювалися худоба, зброя, будь-яке начиння. З ростом продуктивних сил з’являються надлишки продукції, поширюється патріархальне рабство, збільшується народонаселення. Це призводить до того, що значення війни зростає.
Рим із самого початку воює з сабінами, латинами, етрусками. Спроби оволодіти правобережжям Тибру успіху не мали, але римлянам вдалося перекинути міст через річку. При Анке Марциї римляни поставили під свій контроль гирло Тибру з його соляними розробками, а при останніх царях опанували м. Габії, відняли частину території у вольсків і затвердилися в Південній Лації, заснувавши колонію Сігнію і порт Цирцеї.
Зі встановленням Республіки розширення римської території тривало. У завойовані землі римляни виводили колонії, які ставали форпостами подальших завоювань. Античний Рим не міг обійтися без колонізації. Низький рівень розвитку продуктивних сил обумовлював обмеження населення в полісах і тим самим відхід частини громадян в колонію. Основа її проводилася за рішенням народного зібрання, що визначало місце поселення і число колоністів. Для організації колонії обиралася комісія з трьох чоловік, яка давала їй ім’я, здійснювала контроль за розмежуванням території, виділенням в ній громадських і приватних земель і здійсненням релігійних обрядів. Практичну роботу проводили фахівці-землеміри.
Міжнародне становище і війни Риму в V ст. до н. е.
Спочатку Рим був ординарним містом Лація і входив в союз 30 латинських міст. У кінці царської епохи Рим зайняв переважаюче положення в Лації, його ріст і експансія почали тривожити латинів. З кінця VI ст. до н. е. ситуація змінюється. У зв’язку із вигнанням з Риму етруського царя Тарквінія Гордого (510 р. до н. е.) активізувалися етруски. Цар міста Клузія, Порсена, надаючи до Тарквінію і сподіваючись на підтримку невдоволеного патриціями плебсу, обложив Рим. У римських легендах боротьба з Порсеном зображується як ланцюг патріотичних подвигів героїв. Так, один із них, знатний юнак Гай Муцій, прагнучи убити Порсену, пробрався у ворожий табір, але помилково убив його секретаря. Він був схоплений і доставлений до царя. На допиті Муцій, демонструючи свою стійкість, поклав руку на вогонь для жертвопринесень, і спокійно переносив нестерпний біль. Убитий цим, Порсена відпустив героя, а Муцій, який втратив спалену праву руку, отримав в Римі почесне прізвисько Сцеволи (Лівші). Насправді ж Рим впоратися з Порсеною самостійно не зміг. На до йому прийшли латини і одвічні вороги етрусків — кампанські греки. Їх об’єднаними зусиллями і була досягнута перемога під Аріцієй (508 р. до н. е.).
Проте після відображення загальної небезпеки відношення римлян з латинами погіршали і вилилися в так звану 1-у Латинську війну. Вона тривала декілька років і закінчилася до 493 р. до н. е. миром. Рим вимушений був вступити в новий союз з латинами на умовах невтручання в їх внутрішні справи, взаємної військової до рівного поділу здобичі. Латини, з якими був укладений договір, складали тоді федерацію 8 міст, яка виникла, ймовірно, в період боротьби з Порсеною. Союз групувався навколо загальних святинь і культів — Юпітера Лаціарського на Альбанській горі, Юнони в Лавінії, Діани у Немейского озера. Члени союзу були рівноправні. На чолі його стояв виборний диктатор. За місцем зборів союз називався Аріцийською федерацією, активну роль у ньому грало місто Тускул.
Пояснення:
во-первых,созданы условия для образования,труда,медицинское обслуживание с каждым годом выходит на более высокий уровень
во-вторых,государство оказывает защиту своих граждан,вне зависимости,на территории государства или нет
в-третьих,страна демократизируется,т.е. есть свобода слова,мы имеем свои права,вместе с тем и обязанности
МИНУСЫ:
(они более нравственные)
Понятие нравственности,в связи с европезацией,отходят на второй план,
Рост числа краж,убийств,алкоголизма-это результаты жесткого капитализма,мира,где всё покупается и продаётся