За умовами цього договору - «Кревської унії» - всі руські землі Великого Князівства Литовського теж ставали частиною об'єднаного Польсько-Литовської держави. Про їх перехід у католицьку віру в договорі не згадувалося.
Поки Ягайло хрестив литовців, Ядвіга, здебільшого силою, частиною дипломатією, закінчила Польсько-Угорсько-Литовський суперечка за «червенські міста» Київської Русі - за Галичину. З 1387 року Галичина стала складовою частиною Польщі. Чи не Литви, якій формально належали всі руські землі і яка претендувала на Галичину, а саме Польщі. Це дало можливість Польщі набагато раніше почати свою діяльно в Галичині по окатоличенню і ополяченню, ніж в інших російських землях, хоча й перебували в Польсько-Литовській державі, але входили до складу не Польщі, а Литви. Результати цього позначилися швидко: російська соціально-культурна верхівка дуже скоро повністю зникла - все стали «поляками».
Кревська унія була найбільшим історичною подією в історії Польщі, Русі та Литви. Вона на багато століть визначила шляхи розвитку та взаємини народів цих країн.
Польща стала провідником католицької агресії на Схід і повела в російських землях політику насильницького окатоличення, ополячення і соціального гноблення, яка, врешті-решт, привела до загибелі самої Польщі.
У російських землях об'єднаної держави була втрачена надія, що Російсько-Литовська держава буде захисником православ'я і об'єднання Русі. Русский елемент великого князівства Литовського з керівного перетворився в гнаного і переслідуваного. І він потягнувся до міцніючої Москві.
Історична роль Російсько-Литовської держави була зіграна. Абсолютно об'єктивно-реальна можливість об'єднання Русі не була здійснена. Керівництво об'єднаним державою виявилося в руках польських і суто католицьких, ворожих споконвічно-православної Русі.
Кревська унія була кінцем короткого золотого століття Литви, Російсько-Литовської держави.
Объяснение:
Основные особенности. В пореформенный период получили свое дальнейшее развитие основные тенденции, школы и направления, сформировавшиеся в первой половине XIX в.
Главная особенность культуры пореформенной России - широкое развитие демократических начал: расширился круг лиц творческого труда, в который все активнее вовлекались представители непривилегированных сословий; на передний план выдвинулись социальные проблемы, тема народа; передовое русское искусство получило ярко выраженную критическую направленность, в основу всей художественной культуры России был положен реалистический метод.
Демократическим тенденциям противостояла тенденция усиления государственной регламентации всех областей культуры.
Еще теснее стала связь передового русского искусства с народным творчеством, дальнейшее развитие получил процесс формирования единой российской культуры, сочетавшей высокое профессиональное мастерство с простотой и доступностью произведений.
Истинно народному искусству, опирающемуся на традиции фольклора противостояло далекое от жизни салонно-академическое искусство.
Большое влияние не только на российскую общественную мысль, но и на искусство, особенно литературу оказывали идеи христианства. Зарождавшаяся оригинальная русская философия приобрела религиозную окраску
Объяснение:
-сиверяни
-тиверці
також слов'яни ділилися на -південних(болгари,сербі,хорвати)
-західних(чехи,поляки,словаки)
-східних(украінці,росіяни,білоруси)