Козаки
У 1615 році козаки на своїх продовгуватих човнах «чайках» несподівано увійшли в гавані Стамбула. Прямо перед носом султанського двору пограбували передмістя османської столиці і так само несподівано зникли в нікуди. Раніше вони взяли османську фортецю Варна у 1606 році. А в 1614 — пограбували Трабзон на півночі Туреччини. На завершення, у 1616 році, козаки взяли найбільший центр работоргівлі та символ османської присутності в регіоні — місто Кафу. Принагідно, благородні пірати звільнили бранців, які в кращому випадку мусили б охороняти султанський гарем, а в гіршому — гребти на галерах.
Загалом 1606-1616 рр. відзначилися грабіжницькими походами козаків на Османську імперію, які прослолюд сприймав як героїчні.
Їнніми наслідками стало погіршення стосунків Османської імперії та Речі Посполитої і Хотинська війна (1620-1621).
Між походами на Османську імперію і участю в Хотинській війні козаки ще встигли у1618 р. під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного сходити на Москву і повернути Речі Посполитій Чернігівщину і Сіверщину.
Объяснение:
В Раннем Средневековье большинство детей не умели ни читать, ни писать. Сказки, легенды и соседские новости заменяли книгу и учебник. Быть умным и знающим означало иметь хорошую память, хранить в ней знание обычаев, преданий старины и т. д. В условиях всеобщего политического и экономического упадка школы остались лишь при соборах и монастырях. Здесь изучали латинский алфавит, чтение, письмо, основные молитвы, а также обучали пению и участию в богослужении.
С возникновением империи Карла Великого возросла потребность в образованных людях. Открылись новые школы. Карл Великий писать не умел, но в отличие от большинства мирян того времени мог читать. Он придавал большое значение развитию образования. Королевский двор называли «Дворцовой академией», поскольку он стал оплотом для поэтов, философов, историков, богословов. Придворный историк так характеризует Карла Великого: «Из всех государей он был самым жадным в поисках людей знающих и в побуждении их к постижению мудрости».
