У другій половині XIX ст. російський царизм проводив політику національного гноблення українського народу.
1863 рік - міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав Валуєвський циркуляр про заборону друкування українською мовою релігійних і шкільних видань.
1876 рік - імператор Олександр II видав Емський указ про повну заборону української мови, за яким заборонялися публікація й ввезення в Україну будь-яких українських книг, пісень, п'єс, використання української мови в початкових школах, державних установах і судах.
Однак царські заборони не могли зупинити національно-визвольної боротьби.
Національний-визвольний рух на українських землях у другій половині XIX ст.
Російський - ліквідація самодаржавства і кріпосного права шляхом державного перевороту ("Ходіння в народ", "Чигиринська змова").
Український - поступовий перехід від культурно-просвітницької діяльності до політичної (Громадівський рух, створення організації "Братство тарасівців").
Польський - відновлення державної незалежності Польщі (Польське антиросійське національно-визвольне повстання на Правобережній Україні).
ответ в вики
Объяснение:
Рост населения на Западе начался в период индустриализации в конце 18 века. Причины "Современного роста населения"[3] были исследованы британским учёным-медиком Томасом МакКьюэном (англ.)русск. (1912-1988). В своих публикациях, МакКьюэн выдвигает четыре основные идеи о росте населения:
Маккьюэн заключил, что рост населения, наблюдаемый в 19 веке, был вызван не столько повышением рождаемости, сколько снижением смертности, особенно детской смертности и младенческой смертности,[4][5]
Снижение смертности объясняется повышением уровня жизни, в частности улучшением питания,
Его наиболее спорной идеей было то, что он усомнился в эффективности реформ общественного здравоохранения: санитарно-технических реформ, вакцинации и карантина,[6]
Также, споры вокруг "Тезиса Маккьюэна", затмили его гораздо более важный аргумент о том, что лечебные медицинские меры сыграли небольшую роль в снижении смертности не только до середины 20-го века, но вплоть до конца 20 века.[4][7]
