М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
natata23081
natata23081
27.04.2021 01:33 •  История

В1941-1945г 1.битва на курской дуге сорвала планы командования перехватить стратегическую инициативу у красной армии в : 1) июле 1943 2)феврале 1944 3)сентябре 1943 4)июле 1944 2. к значению битвы под москвой не относится следующее предложение : 1)группе армий «центр» не удалось полностью оправится от поражения 2)советские люди убедились , что красная армия в состоянии громить гитлеровцев 3)был сорван план барбаросса 4)открыт второй фронт в западной европе

👇
Ответ:
Carolina1Cerry
Carolina1Cerry
27.04.2021
1. Битва на Курской дуге сорвала планы немецкого командования перехватить стратегическую инициативу у красной армии в июле 1943.
2. К значению битвы под Москвой НЕ ОТНОСИТСЯ следующее предложение: 4)открыт второй фронт в западной европе
4,6(96 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
roker62
roker62
27.04.2021

Освічений абсолютизм — політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення «згори» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів.

Особливості освіченого абсолютизму Редагувати

Теорія «освіченого абсолютизму», родоначальником якої вважається Томас Гоббс, цілком пройнята раціоналістичною філософією тництва. Сутність її полягає в ідеї світської держави, в прагненні абсолютизму поставити вище всього центральну владу. До XVIII століття державна ідея, виразником якої був абсолютизм, розумілася вузькопрактично: поняття про державу зводилося до сукупності прав державної влади. Міцно тримаючись за вироблені традицією погляди, освічений абсолютизм вніс разом з тим і нове розуміння держави, яка вже накладає на державну владу, що користується правами, і обов'язки. Наслідком такого погляду, що склалася під впливом теорії договірного походження держави, з'явилося те теоретичне обмеження абсолютної влади, яке викликало в європейських країнах цілу низку реформ, де поруч з прагненням до «державної користі» висувалися турботи про загальний добробут тницька» література XVIII століття не тільки ставила завдання критики старих порядків: прагнення філософів і політиків того часу сходилися в тому, що реформа повинна здійснитися державою і в інтересах держави. Не дивно, що ці ідеї припали до смаку деяким монархам, зокрема Фрідріху II. Ще в юності він захопився філософією і листуванням із вільнодумцями, став масоном і написав власний трактат із критикою політичної теорії Макіавеллі, виданий в Голландії під вигаданим ім'ям. А ставши королем, Фрідріх II із завзяттям взявся за проведення реформ — у відповідності із власним розумінням ідей тництва. Він заборонив тортури й оголосив про скасування цензури. Переконаний прихильник свободи віросповідання, король стверджував, що може звести у Пруссії святилища навіть для язичників, якщо ті захочуть оселитися в його державі, а згодом таки розпорядився побудувати католицький собор у Берліні, населеному переважно протестантами. Приватну власність оголосили недоторканною, судочинство за порадою Монтеск'є відокремили від виконавчої влади. За наказом монарха був створений новий звід законів. Фрідріх II запровадив у Пруссії загальну початкову освіту, будував дороги, заохочував заснування нових мануфактур, скасував митниці всередині королівства. Така державна політика, власне, й дістала назву «освіченого абсолютизму»[1].

«Освічений абсолютизм», принаймні в теорії прагнув до союзу монархів і філософів, які бажали підпорядкувати держава чистому розумові. Не дивно, що в літературі «освічений абсолютизм» був зустрінутий захоплено. Найбільш яскравий приклад цього захоплення — політичний світогляд Вольтера, цієї ж точки зору трималася і школа фізіократів з Кене, Мерсьє-де-ла-Рів'єром і Тюрго на чолі.

4,6(39 оценок)
Ответ:
zhenyaevgesha00
zhenyaevgesha00
27.04.2021

ответ: Скифский язык откололся от единой иранской языковой общности на рубеже 1 тыс. до н. э.  

Скифы мигрировали в Восточную Европу с Востока, с Южного Урала и территории Казахстана, вытеснив из Северного Причерноморья киммерийцев и заняв территории современных Южной России, Украины, частично Молдавии и Добруджи.  

Диодор Сицилийский сообщает о переселении скифами савроматов из Мидии к реке Танаис.[2] Плиний также сообщал, что сарматы родственны мидийцам[3]. Помпей Торг писал о языке ещё одного ираноязычного народа — парфян, буквально следующее: «Язык у них — средний между скифским и мидийским, помесь того и другого».  

Позднее, в Европе скифы повсеместно были вытеснены, истреблены либо ассимилированы сарматами и готами, в Азии — тохарами, эфталитами и тюрками. Сарматы, в свою очередь, также были повсеместно вытеснены либо ассимилированы тюрками и славянами.  

Тем не менее, на Кавказе сарматский язык сохранился в форме осетинского языка. Также, заметное число иранизмов существует в славянских языках и финно-угорских языках, что говорит о древнейших контактах между сарматами с одной стороны и праславянами и предками финно-угров с другой.

4,8(80 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ