Наприкінці XIV — на початку XV ст. у Чехії, яка входила до складу Священної Римської імперії, у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин та національним гнобленням з боку німецьких колоністів у політичному й економічному житті країни загострились класові та національні суперечності. Загальне невдоволення чехів викликала привілейована католицька церква — найбільший землевласник у країні. Обурення чехів виявилося в гуситському русі — антифеодальному, національно-визвольному й антикатолицькому русі, ідейним натхненником якого був Ян Гус. Він вимагав реформувати церкву: відібрати у неї багатства, скасувати торгівлю індульгенціями, створити у Чехії свою церкву, підпорядковану не Папі Римському, а королю.
