В період Відродження у світовій літературі трапилися величезні зміни. З'явилися твори таких митців слова, як Дайте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Джованні Боккаччо, Франсуа Рабле, Мігеля де Сервантеса, Карпіо Лопе де Веги, Вільяма Шекспіра та ін.
Так, Франческо Петрарка (1304—1374) — італійський поет — увійшов в історію як зачинатель гуманістичної культури Відродження. Свій світогляд, який базувався на ідеалізації античної культурної спадщини, він виклав у "Листі до нащадків". Та всесвітню славу принесла йому любовна лірика "Книга пісень", присвячена Лаурі — жінці, яку він випадково зустрів у церкві і яка полонила його на все життя. Цикл віршів із двох частин ("На життя мадонни Лаури" і "На смерть мадонни Лаури") обіймає 317 сонетів, 29 кан-цон, 9 секстин, і 4 мадригали, складаючи своєрідний щоденник, у якому любовні переживання показані в усій їхній суперечливості та мінливості. Любовна лірика Петрарки стала класичним зразком поезії, збагативши її музикальністю, образною витонченістю, стилістикою поетичних засобів, зокрема використанням антитез та риторичних запитань, які підкреслюють душевні переживання.
Объяснение:
Развитие нового театра, как и других видов искусства, началось в италии. именно там появились новые формы театра и драматургии. главные достижения театра приходятся на заключительный этап эпохи возрождения - конец xvi и первую половину xvii веков. это уже не ренессанс, а послеренессансный период, в котором получили развитие новые художественные направления. итальянский театр в эпоху возрождения существовал в двух разных обличиях: шли спектакли при дворах итальянских князей для избранной аудитории представления на городских площадях. увлечение музыкой в италии всегда было более распространено, чем в любой другой стране европы. он носил массовый характер и представлял собой неотъемный элемент повествовательной жизни самых широких слоев населения. эпоха возрождения принесла большие изменения и в эту сферу. особую популярность получают оркестры. создаются новые виды музыкальных инструментов, из струнных на первое место выдвигается скрипка.
1. У 1889 році в Японії була прийнята конституція. В ході цього в Японії проголошувалася конституційна монархія. Правда, за імператором закріплювалися широкі повноваження. Конституція формально гарантувала свободу слова, листування, друку, зборів і спілок.
2. Народники виступали проти пережитків кріпацтва і капіталістичного шляху розвитку Росії. Вони вірили, що капіталістичне суспільство можна побудувати, минаючи капіталістичну стадію. Народники вважали своєю головною силою інтелігенцію, так як за нею пішли б і селяни. У народників була одна мета-повалення самодержавства. Але шляхи її досягнення були різними. Сформувалися три рухи народників: пропагандисти, бунтівники і змовники. Навесні 1874 року народники пішли в народ. Народники в народі пропагували своє вчення, намагалися підняти на бунт, але селяни дуже часто не розуміли їх і здавали народників поліції, так як селяни не хотіли соціалістичного суспільства. Тільки змовники здобули на свій рахунок перемогу, проте вона нічого не значила, так як убивши Олександра 2 в 1881 році, їм не вдалося повалити самодержавство.