М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
earthas
earthas
15.07.2020 15:27 •  История

Вариант 2.1. важным событием 1943 г. был (о) 1) выход красной армии на государственную границу 2) проведение операции «багратион» 3) освобождение орла и белгорода 4) начало сталинградской битвы2. установите соответствие между сражениями и их датами.( а 1…). назовите точные даты любых 2. 1)1941г. 2) 1942 г. 3)1943 г. 4) 1944 г.. 5) 1945 г. а) под харьковом б)под москвой в) за берлин г) курская битва3. крупнейшее танковое сражение между советскими и фашистскими войсками в годы великой отечественной: войны произошло в ходе битвы 1) курской 2) московской 3) сталинградской 4) берлинской4 по наиболее современным данным в годы отечественной войны в погибло около 1) 12 млн человек 2) 27 млн человек 3) 20 млн человек 4) 31 млн человек5. на тегеранской международной конфе ренции было принято решение о 1) сроках открытия второго фронта 2) роспуске коминтерна 3) создании оон 4) сотрудничестве в области разработки ядерного оружия6. план , определяющий политику на оккупированных территориях, - 1) «оккупация» 2) «ост» 3) «барбаросса» 4)«тайфун»7. назовите 4- 5 советских военачальников периода великой отечественной войны.8 каково главное значение победы советских войск битве за москву? 1) сорван план «молниеносной войны» и развеян миф непобедимости гитлеровских войск 2) завершён коренной перелом в великой отечественной войне 3) наступательная инициатива перешла к советским войскам 4) завершено складывание антигитлеровской коалиции9 быстрой перестройке на военный лад в 1941 – 1942гг. прежде всего использование труда военнопленных 2) разрешение частной собственности в деревне 3)отправка союзниками войск на восточный фронт 4) плановый характер хозяйством10 прочтите отрывок из воспоминаний гене рала и укажите, о каком событии великой отечествен ной войны идет речь. «с удивлением и разочарованием мы обнаружили в ок тябре и начале ноября, что разгромленные вовсе не перестали существовать как военная сила. в течение последних недель сопротивление противника усиливалось, напряжение боёв с каждым днём нарастало…всё это было для нас полной неожиданностью». 1) начало войны 2) битва за москву 3) форсирование днепра 4) курская битва11. прочтите отрывок из документа и укажите название города, с которым связаны описанные события.«в суровых условиях с 22 января по 15 апреля 1942 год из по озера было вывезено более полу-миллиона человек и огромное количество промышленно го оборудования и ценностей».12 прочтите отрывок из сочинения современного н. верта и укажите, о каком движении идет речь. «несмотря на неоспоримый вклад отвлекав ших на себя до 10% сил на восточном фронте, военно-политическое руководство так и не смогло полно стью отрешиться от недоверия к движению, которое на ка кое-то время развивалось без всякого контроля и к тому же было неопровержимым свидетелем политического ваку ума, созданного в 1941 г. в целых районах беспорядочным бегством советских гражданских и военных властей».13. назовите не менее 3 причин отступления частей красной армии в начале войны.

👇
Ответ:
андрейка41
андрейка41
15.07.2020
1) 2
2) 1б 2 3г 4а 5в
3) 1
4) 4
5)1
6) 1
7) Рокосовский, Жуков, Багратион, Василевский
8) 1 3
9) 3

10) Битва за Москву
11) Ленинграда, ладожское озеро
12) партизан
13) Неожиданное нападение, численность войск, неорганизованное командование
4,5(30 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
alievaaytan17
alievaaytan17
15.07.2020
Процес феодалізації на Русі призвів до утворення місцевих політичних центрів і початку їх боротьби з Києвом. Розпад держави почався зі смертю Ярослава Мудрого та розділом Русі між його синами. Правління тріумвірату Ярославичів не врятувало країну від міжусобиць і феодальних війн. Подолати роздробленість не вдалося. Всі спроби Володимира Мономаха (1113-1125) та його сина Мстислава (1125-1132) зміцнити державу, спираючись на авторитет великокнязівської влади і підтримку міст, не увінчалися успіхом. Посилення феодальної експлуатації, обмеження прав сільських і міських виробників загострювали класові суперечності в Київській Русі. Вони виявлялися в збройних виступах залежного населення. Найбільшими з них були повстання в Суздалі (1024), Києві (1068, 1113), що Ростово-Суздальське князівство (1071). На рубежі 11-12 вв. на Русі настав період феодальної роздробленості. У 1097 р на Любечском з'їзді князі - нащадки Ярослава Мудрого - встановили принципово нову політичну систему - своєрідну федерацію окремих «отчину»: «Кожен так тримає отчину свою». Юридично оформилося поділ Руської землі на окремі князівства. У 1113-1132 рр. київський князь Володимир Мономах і його син Мстислав Великий відновили на час єдність держави, проте потім процес децентралізації продовжився. До економічних причин феодальної роздробленості слід віднести виникнення економічно самостійного феодального землеволодіння: не тільки князівського, а й боярського. Експлуатація залежних селян лягла в основу існування феодалів. Серед політичних причин варто виділити посилення місцевої влади за рахунок розділу великокнязівського спадщини між дітьми і внуками. Нащадків цікавили вусі не так боротьба за ослабіла центральну владу, скільки посилення та розширення власної «отчини» за рахунок сусідів. Зростання міст і розвиток окремих земель призвели до виникнення нових культурних центрів Русі. Разом з тим зберігалося загальне свідомість єдності Руської землі, яка підкріплюється єдиними основними законами, що йдуть від «Руської Правди». Поділ Київської Русі на окремі землі дозволило краще пристосувати політичний устрій земель до місцевих умов. Сформована навколо торгового Новгорода Новгородська феодальна республіка володіла землями від Балтики до Уралу, від Білого моря до витоків Волги. Вища влада належала тут вічу (народному зборам), вибирати (з досить вузького кола боярських родин) посадника - главу всього управління, тисяцького, відав податками і зборами, а також архієпископа - главу новгородської церкви. Князь за новгородцями на договір-«ряд» і виконував військові і судові функції. Найбільше - Галицько-Волинське, Ростово-Суздальського і Володимиро-Суздальського князівства. Слабким місцем системи «федерації» князівств була її нестійкість до сильних зовнішніх впливів, якими виявилися нападу печенігів, половців і особливо навала монголо-татар в XIII в.
4,6(40 оценок)
Ответ:
Game777World
Game777World
15.07.2020

З припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає. У 1325 р. володарем Галицько-Волинської держави було обрано 14-річного княжича Болеслава. Він прийняв православ'я та ім'я Юрія II Болеслав. Певний час він, незважаючи на польське походження, воював з Польщею за раніше захоплені нею українські землі. Правда, його зусилля були безуспішними й призвели лише до створення антиукраїнського польсько-угорського союзу.

Юрій ІІ не став маріонеткою в руках бояр, а проводив самостійну внутрішню і зовнішню політику. Проте апогей свого розвитку Галицько-Волинська держава вже пройшла. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько-Волинського князівства: посилився ординський вплив, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму.Масове невдоволення народу політикою Юрія II дало підставу боярам не тільки для антикнязівської агітації, а й для активних насильницьких дій. Внаслідок боярської Юрія II Болеслава було отруєно. Після цієї події зберегти єдність колись могутнього Галицько-Волинського князівства вже не вдалося. Протягом короткого часу держава занепала та розчленувалася, її землі опинилися під владою чужоземців: Галичина — під Польщею, Волинь — під Литвою, Буковина — у складі Молдавського князівства.

Отже, в сер. XIV ст. Галицько-Волинська держава перестає існувати. Серед причин її занепаду були: монголо-татарське іго, деструктивна політика боярської олігархії, припинення княжої династії, агресія з боку Польщі, Угорщини, Литви.

Історичне значення Галицько-Волинської держави в історії Європи у ХІІ – першій половині ІVст. полягає в тому, що вона захистила Європу від азіатських орд;

25. Початок, основні етапи та наслідки захоплення Литвою територій давньоруських удільних князівств. Роль і місце в Литовській державі українськиї земель.

Протягом ХІV століття велика частина території колишньої Київської держави – спочатку Берестейщина, Пінщина, потім Волинь, Чернігово-Сіверщина, Київ і Поділля перейшли під владу Литовського князівства.

І етап — «оксамитове» литовське проникнення. Литовське князівство розпочало своє проникнення на Русь ще за часів Міндовга. Головним об'єктом тоді стали західноруські (білоруські) землі. У часи наступника Міндовга — Гедиміна — почалося включення до складу Литовського князівства південно-західних руських (українських) земель. Внаслідок польсько-угорсько-литовського протистояння в боротьбі за галицько-волинську спадщину Польща отримує Галичину, Литва — Волинь.

II етап — «ослов'янення» литовських правителів. Збереглася стара система управління, у якій лише руська князівська династія Рюриковичів поступилася місцем литовській Гедиміновичів. Створюється ілюзія продовження давньоруської державності. Починаючи з правління Ягайла у Литовській державі дедалі більше набирають силу тенденції централізму, а 1385 р. між Литвою та Польщею укладено Кревську унію, яка докорінно змінює становище південно-західних руських земель.

III етап — втрата українськими землями залишків автономії. У 1385 р. було укладено Кревську унію, суттю якої була інкорпорація Великого князівства Литовського до складу Польської держави. політика зумовила швидку появу опозиції, яку очолив князь Вітовт. У1392 р. був визнаний довічним правителем Литовського князівства. Намагаючись зміцнити внутрішню політичну єдність власної держави, максимально централізувати управління, переходить до ліквідації південно-західних руських удільних князівств , внаслідок цього посилюється соціальний гніт і зводиться нанівець колишня автономія українських земель.

IV етап— посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». Намагаючись максимально сконцентрувати сили проти своїх зовнішніх ворогів, Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію. Утворюється нова держава — Річ Посполита. З цього моменту українські землі опиняються у складі Польщі.

Отже, перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського тривало декілька віків. У середині XIV ст. розпочалося м'яке, «оксамитове», але досить активне литовське проникнення у землі колишньої Київської Русі. У цей час Литва намагалася толерантно ставитись до місцевого населення, органічно сприймати його традиції та досвід. Після укладення Кревської унії (1385) українські землі остаточно втрачають залишки автономії, а з 1480 р. потрапляють в епіцентр московсько-литовського протистояння. Після утворення Речі Посполитої (1569) вони стають частиною Польщі, що призводить до ополячення та окатоличення українського люду.

4,5(49 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ