Данило Галицький був сином засновника Галицько-Волинської держави Романа Мстиславича. Після смерті батька був проголошений князем у Галичині, однак через міжусобні війни разом з матір'ю і братом Васильком перебував у Польщі та Угорщині. Княжити Данило Галицький почав на Волині (1221 р.), в 1238 р. остаточно здобув Галицьке князівство. У 1239 р. розповсюдив свою владу на Київ. Його воєвода Дмитро очолив оборону міста від орд хана Батия в грудні 1240 р.
Данило був мудрим політиком, який прагнув посилити свою державу. З цією метою він розширював міста, закладав нові - Львів, Холм; піклувався про православну церкву; сприяв розвитку культури.
Реформаторська діяльність князя Данила Романовича була перервана монголо-татарською навалою на Південно-Західну Русь. Вперше з монголо-татарами князь Данило зіткнувся в битві на р. Калці у 1223 р. Сил у роздробленої Русі для боротьби проти ворога не було, тому ніхто не завадив йому пройти і землями Галицько-Волинської держави. Під ударами завойовників впали міста Галич, Володимир і багато інших.
У 1245 р. Данило переміг у битві під Ярославлем угорсько-польські війська та війська непокірних галицьких бояр.
Данило Галицький був сином засновника Галицько-Волинської держави Романа Мстиславича. Після смерті батька був проголошений князем у Галичині, однак через міжусобні війни разом з матір'ю і братом Васильком перебував у Польщі та Угорщині. Княжити Данило Галицький почав на Волині (1221 р.), в 1238 р. остаточно здобув Галицьке князівство. У 1239 р. розповсюдив свою владу на Київ. Його воєвода Дмитро очолив оборону міста від орд хана Батия в грудні 1240 р.
Данило був мудрим політиком, який прагнув посилити свою державу. З цією метою він розширював міста, закладав нові - Львів, Холм; піклувався про православну церкву; сприяв розвитку культури.
Реформаторська діяльність князя Данила Романовича була перервана монголо-татарською навалою на Південно-Західну Русь. Вперше з монголо-татарами князь Данило зіткнувся в битві на р. Калці у 1223 р. Сил у роздробленої Русі для боротьби проти ворога не було, тому ніхто не завадив йому пройти і землями Галицько-Волинської держави. Під ударами завойовників впали міста Галич, Володимир і багато інших.
У 1245 р. Данило переміг у битві під Ярославлем угорсько-польські війська та війська непокірних галицьких бояр.
Анализ результатов внешней политики, проводимой византийским императором Юстинианом І, дает право утверждать, что попытка восстановления Римской империи в её былых пределах была частично, но реализована. Внешнеполитические действия сделали возможным вернуть все утраченные земли после падения Рима и расширить территорию Византийской империи в почти два раза: в Северной Африке армии Юстиниана удалось завоевать германское королевство вандалов и аланов, а успешные военные действия против остготов подарили империи власть над Италией. Кроме того, результатом войн с королевством вестготов стало расширение византийских владений в Испании. Именно во времена Юстиниана Византия достигла наибольшего своего расцвета и своих самых значительных размеров. Это позволило византийскому императору почти полностью реставрировать границы былой Римской империи.
Однако такие достижения стоили дорого для внутриполитического состояния государства. Как ни парадоксально, но именно наибольший триумф – победы в многочисленных войнах и расширение территории империи – стал одной из причин последующего упадка Византии. Вследствие войн казна стремительно истощалась. Императорская администрация предпринимала попытки компенсировать последнее посредством взимания больших, тяжёлых для населения, налогов, что, как следствие, вызывало глубокое возмущение, которое выливалось в восстания и бунты. Как показало время, в своих стремлениях восстановить Римскую империю, Юстиниан истощал её ресурсы, не принимая во внимание исторические реалии, которые сформировались в Европе в VI веке. Как результат, ослабленная изнутри многочисленными заговорами и мятежами Византийская империя оказалась не готовой к отражению угрозы нашествия новых, более опасных, варваров.