) Існують класичні (одноручні), півтораручні та дворучні мечі. Одноручний меч відомий з раннього середньовіччя. Довжина таких мечів не більше 90 см, середня вага – 1,2 кг. Натомість, 90-115 см. – це півтораручні мечі.
2) Дворучні мечі ніколи не важили понад 8-10 кг, як про це часто говорять. Максимальна вага – (4-5 кг.).
800px-Codex_Manesse_Ulrich_von_Liechtenstein
Ульріх фон Ліхтенштейн. Маннеський кодекс.
3) Поширеним було і гравірування на зброї. Його наносили на меч, завдяки технології таушування (першими в цьому були араби). Писали патріотичні та релігійні гасла, вказували місце виготовлення меча, а також ставили клеймо майстра (кращими в цьому були майстри німецького міста Золінген).
Замок є одним із символів Середньовіччя. Зазвичай він був великим приватним будинком феодала - короля, графа, рицаря. Замки будували з метою захисту власних володінь, кордонів, портів, річкових переправ, контролю за суходільними або водними торговельними шляхами. Феодал обирав для свого помешкання важкодоступні місця: річкові острови, схили гір, високі береги річок. Дозвіл на будівництво замку та будь-яких додаткових укріплень надавав король або сеньйор, який у будь-який час міг змінити своє рішення і відібрати землю. Перші замки в Європі з’явилися ще до середини X ст. і були своєрідними опорними пунктами для захисту навколишніх сіл від нападів ворогів. Зазвичай вони будувалися нашвидкуруч. Заздалегідь підготувавши деревину, цвяхи й інші необхідні матеріали, замок зводили упродовж тижня. Зрозуміло, що згодом на будівництво замків з каменю витрачалося значно більше часу, зусиль і коштів. Перші замки мали дерев’яну будівлю для розміщення військ та обносилися ровом і гострокіллям. Коли ворог долав укріплення, оборонцям замку доводилося битися не нажиття, а на смерть. Тому згодом власники вирішили зводити додаткові захисні споруди. У X ст. основною замковою оборонною спорудою була прямокутна дерев’яна, а потім кам’яна вежа, яку називали донжон. Вежу будували на природному або спеціально насипаному для цього пагорбі. Донжон поділявся на кілька поверхів, сполучених драбинами, які прибирали під час небезпеки. Житло феодала зазвичай розташовувалося на третьому поверсі. Слуги мешкали вище. У підземеллях утримували полонених та злочинців. У дворі замку були криниця, храм, житла ремісників. Кожен власник волів мати в обійсті доброго коваля, який був одночасно і майстром, і механіком. Він не лише виготовляв знаряддя праці й підковував коней, а й дбав про виготовлення зброї та обладунків для свого господаря і його рицарів. Так само важливими для життя замку були оперювач і тесляр. Обов’язком оперювача було виготовлення оперення й дерев’яної частини стріл, які до появи вогнепальної зброї активно використовували захисники замку. Тесляр займався ремонтом дерев’яних укріплень. Він також виготовляв меблі, хатнє начиння на вимогу господаря або для задоволення потреб жителів замку.
Объяснение:
Сама́н (тюркск. букв. — солома) или адоб, адоба (исп. adobe, от араб. ат-туб) — строительный материал из глинистого грунта с добавлением соломы (отсюда и название)
Рушни́к — полотенце из домотканого холста. Предмет народной культуры и народного творчества славян, в большей степени восточных. Предмет обыденного и ритуального назначения; наделяется семантикой пути, дороги, соединения, связывания.
Рубе́ль (ребрак, пральник) — предмет домашнего быта, который в старину русские женщины использовали для выколачивания (стирки) и глажения белья после неё. На Русском Севере рубели называли «катальными палками»
Макитра (укр. макітра, белор. макацёр, рус. макальник) — у восточных славян широкий глиняный конусообразный горшок с шероховатой внутренней поверхностью для перетирания мака и других семян макогоном
Башлык (тюрк. наголовник) — суконный остроконечный капюшон, надеваемый в непогоду поверх какого-либо головного убора для предохранения «от холода, дождя и солнечного зноя». Имеет длинные концы-лопасти для обматывания вокруг шеи.
Бу́рка (Урду: بُرقع) — безрукавный плащ белого, чёрного или бурого цвета, сделанный из войлока. Распространён на Кавказе. Существуют бурки для всадника (длинная, ворсистая, со швами, образующими широкие плечевые выступы)